Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євграфової Є.П., Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, та пені, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 жовтня 2015 року, рішення апеляційного суду Рівненської області від 15 листопада 2016 року,

У червні 2015 року ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 21 грудня 2004 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту № 295/2004-фс/840, відповідно до умов якого ПАТ "УкрСиббанк" надало ОСОБА_4 кредит в іноземній валюті в сумі 19 200 доларів США, в свою чергу ОСОБА_4 зобов'язалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 20 грудня 2019 року згідно з графіком погашення кредиту (додаток № 1 до кредитного договору), якщо не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору, та сплачувати протягом 30 календарних днів з дати видачі кредиту проценти за користування кредитом у розмірі 17 % річних.

Згідно з додатком від 01 березня 2005 року № 1 до основного кредитного договору внесені зміни та за користування кредитними коштами процентна ставка встановлюється в розмірі 14 % річних.

Згідно з додатком від 30 серпня 2006 року № 2 до основного кредитного договору внесені зміни та за користування кредитними коштами процентна ставка встановлюється в розмірі 11,3 % річних.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між банком та ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладені договори поруки від 15 травня 2008 року № № 1/2004/п, 2/2004/п, відповідно до умов п. 1.4 яких ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зобов'язалися відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_4 усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність поручителя і позичальника є солідарною.

На порушення умов кредитного договору ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, згідно з розрахунком заборгованості станом на 03 червня 2015 року заборгованість становить 8 190,78 доларів США, з яких: строкова заборгованість за кредитом - 5 936 доларів США, прострочена заборгованість за кредитом - 1 280 доларів США, строкова заборгованість за процентами - 82,51 доларів США, прострочена заборгованість за процентами - 892,27 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 48 грн 44 коп.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 жовтня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 8 190,78 доларів США та 48 грн 44 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 15 листопада 2016 року зазначене судове рішення в частині солідарного стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 8 190,78 доларів США та 48 грн 44 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту змінено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 8 190,78 доларів США та 48 грн 44 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 8 190,78 доларів США та 48 грн 44 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту.

У решті рішення залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалені в справі рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 1049 ЦК України, виходив із того, що відповідачі не виконували умови договору споживчого кредиту, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 8 190,78 доларів США та 48 грн 44 коп. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

Позивачем 04 березня 2015 року направлялись вимоги про погашення простроченого зобов'язання, як боржнику, так і поручителям.

Розмір вказаної заборгованості підтверджується розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем до позовної заяви.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, зазначав, що договір поруки має додатковий (акцесорний) характер до основного зобов'язання - кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як убачається з п. 1.4 договорів поруки № № 1/2004/п, 2/2004/п відповідальність поручителя і боржника є солідарною, проте вказані договори не передбачають солідарної відповідальності поручителів між собою, оскільки укладено окремі договори поруки та відсутня їхня спільна порука.

Таким чином, кожен з поручителів відповідає окремо перед кредитором з позичальником як солідарний боржник.

При цьому апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (ст. 212 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити та залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 15 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.