Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Червинської М.Є., Завгородньої І.М., Попович О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Білгород-Дністровської районної ради Одеської області про відшкодування майнової і моральної шкоди, визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Одеської області від 15 грудня 2015 року,

У липні 2006 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, у якому з урахуванням уточнень, просила суд стягнути з Білгород-Дністровської районної ради Одеської області 58 998 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, 50 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 8 тис. грн за надання правової допомоги, у погашення заборгованості передати їй квартиру АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на указану квартиру зі сплатою на користь Білгород-Дністровської районної ради Одеської області різниці між заподіяною шкодою та дійсною вартістю квартири.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_2. ОСОБА_6, який ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер, проживав та був зареєстрований у квартирі НОМЕР_1 у цьому ж будинку, що розташована над її квартирою. 13 січня 2006 року з вини ОСОБА_6 відбулося залиття її квартири, унаслідок чого їй було завдано майнової та моральної шкоди. Оскільки винний у затопленні її квартири ОСОБА_6 помер, його квартира не була приватизована і перебуває у комунальній власності Білгород-Дністровської районної ради Одеської області, то на останню покладено обов'язок з відшкодування заподіяної їй шкоди.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з Білгород-Дністровської районної ради Одеської області на користь ОСОБА_4 58 998 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, 12 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 8 тис. грн за надання правової допомоги. У рахунок погашення заборгованості передано у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зі сплатою ОСОБА_4 на користь Білгород-Дністровської районної ради Одеської області різниці між заподіяною шкодою та дійсною вартістю квартири у сумі 396 грн на поточний рахунок № НОМЕР_2 банку УДК у Білгород-Дністровському районі Одеської області. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 15 грудня 2015 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, просить скасувати зазначене рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність оскаржуваного судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2.

13 січня 2006 року відбулося залиття квартири позивача, внаслідок потрапляння води з квартири НОМЕР_1 цього ж будинку поверхом вище, у якій на той час проживав та був зареєстрований ОСОБА_6, який ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушенні, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що обов'язок по відшкодуванню майнової та моральної шкоди, завданої померлим - ОСОБА_6, має бути покладений на спадкоємців заподіювача шкоди, однак до останніх такі вимоги ОСОБА_4 не пред'явлено. Пред'явивши вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди за спричинену їй шкоду до Білгород-Дністровської районної ради Одеської області, позивач не зазначила при цьому ніяких підстав для такої відповідальності.

У зв'язку з цим підстав для визнання права власності на вищевказану квартиру через невиконання обов'язку по відшкодуванню збитків немає, а визнання такого права суперечить закону.

Такі висновки суду є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 15 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.