Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ Трейд" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 у справі № 2а/0470/4498/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ Трейд" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання недійсним та скасування рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ Трейд" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання недійсним та скасування рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "БТЛ Трейд" 14.11.2013 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 02.01.2014 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "БТЛ Трейд" посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, частини другої статті 26, частини першої статті 262, частини першої статті 264, частини першої статті 265, статей 88, 89, 259, 266 Митного кодексу України, пунктів 2, 6, 11, 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 (1766-2006-п) .

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Дніпропетровською митницею проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ Трейд" з питань дотримання вимог законодавства України в частині правильності визначення митної вартості при митному оформленні товару "L-лізин кормовий" по вантажним митним деклараціям від 15.06.2010 № 110000013/2010/509996; від 15.06.2010 № 110000013/2010/509997; від 29.06.2010 № 110000013/2010/510856.

Перевіркою встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БТЛ Трейд" заявлено до митного оформлення товар "Органічні хімічні сполуки-амінокислоти L-Лізин MONO HCL 98,5%, CAS № 657-27-2, ввезений на митну територію України згідно зовнішньоекономічного контракту від 18.05.2009 № 207 з компанією "WESTMENT BRIDGE LTD" Великобританія.

Дніпропетровською митницею прийнято рішення від 15.06.2010 № 110000006/2010/151456/2 та від 15.06.2010 № 110000006/2010/151457/2 про визначення митної вартості зазначеного товару за шостим методом у розмірі 1,099$/кг. - 1,1$/кг.

Митне оформлення зазначеного товару (код УКТЗЕД 29224100) було здійснено за вантажною митною декларацією від 15.06.2010 № 110000013/2010/509996 з митною вартістю 1,1$/кг (курс валюти станом на 15.06.2010 - 7,9149 грн. за дол. США), вага нетто 34272,00 кг, загальна митна вартість товару - 298385,40 грн.; вантажною митною декларацією від 15.06.2010 № 110000013/2010/509997 з митною вартістю 1,1$/кг (курс валюти станом на 15.06.2010 - 7, 9149 грн. за дол. США), вага нетто 17136, 00 кг, загальна митна вартість товару - 149192,70 грн.; вантажною митною декларацією від 29.06.2010 № 110000013/2010/510856 з митною вартістю 1,099$/кг (курс валюти станом на 29.06.2010 - 7, 9074 грн. за дол. США), вага нетто 16605,60 кг, загальна митна вартість товару - 144437,83 грн.

В подальшому, після завершення процедур митного оформлення Дніпропетровською митницею скасовано власні рішення від 15.06.2010 № 110000006/2010/151456/2 та від 15.06.2010 № 110000006/2010/151457/2 про визначення митної вартості товару на рівні 1,099 - 1,1 дол. США/кг та прийнято рішення від 20.10.2010 № 110000006/2010/152374/3, № 110000006/2010/152372/3 та № 110000006/2010/152373/3 про визначення митної вартості товару "L-лізин кормовий", який ввозився на митну територію України Товариством з обмеженою відповідальністю "БТЛ Трейд", на рівні 1,85 дол. США/кг, із застосуванням 6 - резервного методу визначення митної вартості, відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості товару на ринку Південно-Східної Азії, з урахуванням вартості сировинної складової.

Проте, в бухгалтерському обліку підприємства виявлено відхилення від даних визначеної митної вартості за рішеннями від 20.10.2010 № 110000006/2010/152374/3, № 110000006/2010/152372/3 та № 110000006/2010/152373/3.

За результатами перевірки Дніпропетровською митницею складено акт від 14.03.2011 № Н01/11/11000000/36206613 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011 № 32, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем "мито на товари, що ввозяться на територію України" у розмірі 32796,34 грн., у тому числі за основним платежем 26237,07 грн., за штрафними санкціями 6559,27грн.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволені позовних вимог, виходили з того, що позивачем занижено ввізне мито на товар, а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пунктів 35 та 19 статті 1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур

Митні процедури - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Відповідно до статті 265 Митного кодексу України порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями пункту 3 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 № 339 (339-2008-п) , контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом відповідно до пункту 5 частини першої статті 41, статей 60 і 69 Митного кодексу України у разі:

1) виникнення обґрунтованого сумніву стосовно достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органу для здійснення митного контролю (на підставі письмового розпорядження керівника такого органу або особи, що його заміщує);

2) прийняття митним органом рішення про випуск товарів у вільний обіг згідно із статтею 264 Митного кодексу України на підставі відповідного звернення декларанта у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів, що декларуються;

3) надходження:

від митних органів іноземних держав інформації про непідтвердження автентичності документів, поданих митному органу України щодо товарів, митне оформлення яких завершено, та недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів про надання інформації стосовно певних зовнішньоекономічних операцій, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України;

від правоохоронних органів, органів державної податкової служби, інших контролюючих органів та фінансових установ відомостей, що стосуються зовнішньоекономічної операції чи обставин продажу імпортних товарів;

4) підтвердження наявності ризику за результатами аналізу електронних копій вантажних митних декларацій із застосуванням групи критеріїв ризику "митна вартість товарів". При цьому ризиком вважається ймовірність порушення вимог законодавства з питань митної справи, а критерієм ризику - конкретна ознака з визначеними параметрами, які дають змогу здійснювати вибір об'єктів контролю;

5) виявлення:

фактів митного оформлення товарів, рівень митної вартості яких нижчий за рівень вартості прямих витрат, пов'язаних з їх виробництвом, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу таких товарів;

істотних розбіжностей за рівнем вартісних показників, отриманих у результаті зіставлення даних митної статистики зовнішньої торгівлі України з даними митної статистики держав - торговельних партнерів;

обставин, що мали вплив на митну вартість товарів та не були відомі чи документально підтверджені на момент їх митного контролю та митного оформлення;

6) наявності інших передбачених Митним кодексом України (4495-17) та законами з питань митної справи підстав.

З аналізу зазначених норм вбачається, що митний контроль можливий після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, митне оформлення товару позивача здійснювалося за митною вартістю самостійно визначеною митним органом за шостим (резервним) методом. Так, митний орган визначив митну вартість товару та пропустив його на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), проте судами попередніх інстанцій зазначені обставини залишені поза увагою та не перевірено наявність у відповідача правових підстав в подальшому скасовувати власні рішення про визначення митної вартості та повторно визначати її розмір.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 31.03.2011 № 32, стали рішення від 20.10.2010 № 110000006/2010/152374/3, № 110000006/2010/152372/3 та № 110000006/2010/152373/3 про визначення митної вартості товару "L-лізин кормовий", який ввозився на митну територію України Товариством з обмеженою відповідальністю "БТЛ Трейд", на рівні 1,85 дол. США/кг, із застосуванням 6 - резервного методу визначення митної вартості

Згідно зі статтею 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Тобто, право митних органів на самостійне визначення митної вартості у випадках незгоди із її задекларованим розміром мають законодавчі обмеження. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначене залишено поза увагою та не перевірено обставини справи та не надано правової оцінки застосування митницею шостого методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти та без обґрунтування неможливості їх застосування.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій як таких, що не відповідають статті 159 цього Кодексу.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БТЛ Трейд" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2013 у справі № 2а/0470/4498/11 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.