Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С.,

Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_7, про визнання розпорядження незаконним та визнання ордеру недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_2, проданою представником - ОСОБА_8, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона користується квартирою АДРЕСА_1 оскільки зазначене житлове приміщення було надане її чоловіку ОСОБА_9 у 1987 році, як працівникові органу внутрішніх справ, який проходив службу в МВС України у період з 1981 по 1993 роки. Після смерті чоловіка у 1995 році, вона разом з сім'єю продовжила проживати у цій квартирі. На момент прийняття розпорядження від 28 жовтня 2015 року та видачі ордеру від 02 листопада 2015 року у квартирі були зареєстровані та проживали вона, син - ОСОБА_6, дочка - ОСОБА_3, малолітній син дочки - ОСОБА_4, крім того у квартирі проживає чоловік дочки - ОСОБА_5 Внаслідок надання Оболонським РУ ГУ МВС України у м. Києві недостовірної інформації щодо квартири АДРЕСА_1, як вільного житлового приміщення, Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією було прийнято незаконне розпорядження від 28 жовтня 2015 року "Про надання службової житлової площі працівникам підприємств, установ, організацій м. Києва" на підставі якого ОСОБА_10 видано ордер на право зайняття цього службового жилого приміщення.

Враховуючи викладене, позивачка просила визнати розпорядження від 28 жовтня 2015 року незаконним та визнати ордер від 02 листопада 2015 року недійсним.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суди, правильно застосувавши положення ст. ст. 58, 59, 61 ЖК УРСР,на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшли обґрунтованого висновку про те, що чоловіку позивачки не видавався ордер на вищевказане житлове приміщення, вона з родиною займає спірне житлове приміщення не на законних підставах і, крім того, зареєстрована не у спірній квартирі АДРЕСА_2, а у гуртожитку.Отже розпорядження від 28 жовтня 2015 року та ордер від 02 листопада 2015 року є правомірними і видані ОСОБА_10 на законних підставах.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові № 6-83цс15 від 10 червня 2015 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України), і на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_2, продану представником - ОСОБА_8, відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.