Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року,

У січні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 21 лютого 2008 року між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 80 тис. доларів США. На забезпечення виконання умов цього договору вони того ж дня уклали договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 У результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка станом на 01 жовтня 2014 року складає 1 936 748 грн. 74 коп. та яку вона, незважаючи на вимоги, не погасила. 08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого останній набув права кредитора за вказаними вище зобов'язаннями кредиту та іпотеки.

Враховуючи викладене, ПАТ "Дельта Банк" просило в рахунок погашення кредитної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його передачі у власність банку та визнати за банком право власності.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2015 року у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено з інших правових підстав.

У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач порушила умови договору, але 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , який забороняє звертати стягнення на спірний предмет іпотеки до законодавчого врегулювання цього питання, і наявні всі умови для його застосування.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи в задоволенні позову з інших правових підстав, апеляційний суд виходив із того, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) не є перешкодою для вирішення спору, проте позивач не довів факт передачі йому від ПАТ "УкрСиббанк" права вимоги за спірним договором іпотеки, тобто набуття ним права на звернення стягнення на предмет іпотеки, а також із того, що позивач не обгрунтував та не довів розміру кредитної заборгованості, на погашення якої просив звернути стягнення на предмет іпотеки.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що 21 лютого 2008 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 80 тис. доларів США.

На забезпечення виконання умов цього договору вони того ж дня уклали договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3

Пред'являючи позов, ПАТ "Дельта Банк" посилалось на те, що 08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ним було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого він набув права кредитора за вказаними вище зобов'язаннями кредиту та іпотеки, а також на те, що у результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка станом на 01 жовтня 2014 року складає 1 936 748 грн. 74 коп. та яку ОСОБА_3, незважаючи на вимоги, не погасила.

Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову в позові з підстав недоведеності факту передачі вимог за договором іпотеки, оскільки у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України не дав належної правової оцінки договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеному 08 грудня 2011 року між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "УкрСиббанк", та акту приймання-передачі права вимоги від 19 грудня 2011 року, наявного у матеріалах справи (а.с. 37), а також не перевірив тверджень позивача про те, що в цьому акті вказано про передачу новому кредитору оригіналу спірного договору іпотеки, а, відтак, і права вимоги за цим договором.

Крім того, суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки розрахунку заборгованості за кредитним договором та дійшов передчасного висновку про недоведеність розміру кредитної заборгованості, оскільки не врахував того, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України вина відповідача у вказаних правовідносинах презюмується, якщо він не доведе відсутності своєї вини, тобто не доведе належними та допустимими доказами погашення кредитної заборгованості або не доведе іншого розміру заборгованості.

При цьому сумніви суду у правильності розрахунку кредитної заборгованості усуваються не відмовою в позові, а шляхом стягнення тієї суми, яка, на думку суду, є доведеною і відповідає умовам та вимогам закону.

Отже, суд апеляційної інстанції у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, та норми права, які регулюють ці правовідносини, не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, належним чином не перевірив правильності й справедливості рішення суду першої інстанції та ухвалив своє рішення на припущеннях, що заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.