Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Приходько І.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 у справі № 819/1071/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-будівельна компанія "Професіонал" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-будівельна компанія "Професіонал" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 17.11.2014 № 0005252202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 538210,00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ТБК "Професіонал" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Феміда-Інтер" за період з 01.06.2014 по 31.07.2014, про що складено акт від 22.10.2014 № 7944/22-02/38989673, за результатами якої складено акт від 22.10.2014 № 7944/22-02/38989673 про порушення ТОВ "ТБК "Професіонал" статті 22, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ на 430568,00 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з недоведеністю реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Феміда-Інтер", що підтверджується висновками акту про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Феміда-Інтер" від 05.09.2014 № 372/03-18-22-02/20136463, в якому вказується, що платник податків, його посадові особи на момент проведення перевірки відсутні, у підприємства також відсутні майно та інші матеріальні ресурси, економічно необхідні для здійснення вказаного виду діяльності. А також обґрунтовано аналізом податкової звітності даного підприємства-контрагента, з якої вбачається відсутність у останнього транспортних засобів, основних засобів, складських приміщень, кількості персоналу, відповідно необхідних економічних умов для досягнення результатів економічної діяльності.

На підставі акту перевірки від 22.10.2014 № 7944/22-02/38989673 Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Тернопільській області 17.11.2014 прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005252202, яким ТОВ "ТБК "Професіонал" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 538210,00 грн., у тому числі за основним платежем 430568,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 107642,00 грн.

Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем спірного рішення в адміністративному порядку, його залишено без змін.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим винесення спірного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентом, підтверджується первинними документами.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій позивача ТОВ "Феміда-Інтер" при виконанні договору поставки товару № 25/06-14/01 від 25.06.2014, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими та видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, журналом реєстрації довіреностей за 2014 рік, відповідними відмітками на видаткових накладних, договором оренди транспортних засобів, актами прийому-передачі, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) оренди автомобілів, дорожніми листками легкового автомобіля, подорожніми листами вантажного автомобіля. При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Поруч з цим, суди об'єктивно взяли до уваги, що за умовами договору відвантаження товару здійснюється, або за місцезнаходженням товару на складі постачальника або, за узгодженням сторін, шляхом доставки товару як силами покупця, так і силами продавця (договору).

При оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаного у контрагента товару, суди окрім дослідження первинних документів, складених на реалізацію вищенаведеного договору, також встановили, що придбаний у контрагента товар в подальшому реалізований суб'єктам господарювання в межах Тернопільської та Волинської областей: товариству з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф", публічному акціонерному товариству "Волиньобленерго" за вищою ціною з метою отримання прибутку від такої діяльності, тобто прибуток підприємства формувався не за рахунок податкової вигоди, такі господарські операції обґрунтовані розумною економічною причиною (діловою метою).

Матеріали справі містять докази на підтвердження наявності орендованих складських приміщень, що свідчить про створення умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Так, пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Відповідно до приписів підпункту "а" пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами, укладеного правочину.

З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на акті про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Феміда-Інтер", а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до пункту 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області відхилити.

2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.05.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.