Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бухтіярової І.О., Голубєвої Г.К., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 у справі № 826/3356/14 за позовом Приватного акціонерного товариства "ІНДБУД" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014, позов Приватного акціонерного товариства "ІНДБУД" задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000942204 від 13.11.2013, винесене Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "ІНДБУД" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Агентство "Нова справа" за січень 2011 року, за результатами якої складено акт від 22.02.2013 № 721/22-621-18093516.

За результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму - 486022,00 грн.

Податковим органом на підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 № 0000962260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 375000,00 грн., з яких за основним платежем - 250000,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 125000,00 грн.

Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем рішення в адміністративному порядку, його залишено без змін.

13.11.2013 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000942204, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 312 500,00 грн., з яких 250 000,00 грн. за основним платежем та 62 500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Внаслідок оскарження названого спірного рішення в адміністративному порядку, його також залишено без змін.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не доведено наявність порушень позивачем податкового законодавства, а тому відсутні законні підстави для визначення йому податкового зобов'язання.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій інстанції встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Агентство "Нова справа" (Субпідрядник) при виконанні договору субпідряду № 20/10-10 від 20.10.2010, предметом якого є виконання робіт з монтажу плит з натурального каменю (граніт) на горизонтальні та вертикальні поверхні на об'єкті: Національний спортивний комплекс "Олімпійський" (далі - Роботи), розташований за адресою: 03150, вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі міста Києва, Україна, підтверджується первинними документами податкового обліку, а саме: актами приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року, податковими накладними, платіжними дорученнями. При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Поруч з цим, суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку обставинам справи, правомірно звернули увагу на те, що Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України ТОВ "Агентство "Нова Справа" видано Ліцензію серії АВ № 117438, строком дії ліцензії з 12.05.2006 по 12.05.2011, а Територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву надано Дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки № 184.07.32-45.21.1.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до валових витрат, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів.

Колегія суддів касаційної інстанції також погоджується з наданою судами оцінкою постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2012 по справі № 2а-14995/12/2670, залишеній без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013, та беручи до уваги вимоги ч. 1 ст. 72 КАС України, вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачем дотримано всі законодавчо визначені умови при формуванні валових витрат за результатом виконання договору субпідряду № 20/10-10 від 20.10.2010.

Разом з цим, податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на результатах акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 03.08.11 № 5462/23-5/32769836 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Агенство "Нова справа", а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді. Проте, обставини, встановлені в акті неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди робіт для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання робіт в господарській діяльності, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем складу витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .