Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Приходько І.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПАРТНЕР 777" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 у справі № 815/2324/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПАРТНЕР 777" доІзмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ПАРТНЕР 777" звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправною відмову податкового органу, викладену у листі від 16.05.2016 № 3449/10/15-02-08-01 щодо реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПАРТНЕР 777" суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського і лісового господарства та рибальства; та зобов'язати податкову інспекцію зареєструвати товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ПАРТНЕР 777" як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського і лісового господарства та рибальства, в тому числі зобов'язати внести в реєстр платників ПДВ відомості про позивача як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з дати набрання законної сили рішенням суду, згідно інформації зазначеної у поданій заяві за формою № 1-РС від 11.05.2016.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2016 позов задоволено. Визнано протиправною відмову Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, викладену у листі від 16.05.2016 № 3449/10/15-02-08-01, щодо реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПАРТНЕР 777" суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського і лісового господарства та рибальства. Зобов'язано Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області зареєструвати товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ПАРТНЕР 777" як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського і лісового господарства та рибальства, в тому числі зобов'язати внести в реєстр платників ПДВ відомості про позивача як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з дати набрання законної сили рішенням суду, згідно інформації зазначеної у поданій заяві за формою № 1-РС від 11.05.2016.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 у даній справі, скасована постанова Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2016 та прийнято нове рішення, яким визнано протиправною відмову Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, викладену у листі від 16.05.2016 №3449/10/15-02-08-01, щодо реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПАРТНЕР 777" суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського і лісового господарства та рибальства.

Зобов'язано Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області повторно розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПАРТНЕР 777" про реєстрацію суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського і лісового господарства та рибальства, у відповідності до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, що затверджене наказом Міністерства фінансів України № 1130 від 14.11.2014 (z1456-14) .

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований юридичною особою - суб'єктом господарювання 23.07.2014.

18.02.2016 позивач подав до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області заяву для переходу на спрощену систему оподаткування - платника єдиного податку 4 групи, у відповідь на яку відповідачем надана довідка від 01.03.2016 № 1453/10 в якій зазначено, що ТОВ "АГРО ПАРТНЕР 777" у 2016 році зареєстровано платником єдиного податку четверної групи відповідно до п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України.

Разом з цим, позивач додав до заяви про перехід на спрощену систему оподаткування розрахунок частки сільськогосподарського виробництва, яка у ТОВ "АГРО ПАРТНЕР 777" складає 100 %.

11.05.2016 позивач подав заяву № 1-РС з дотриманням строків її подання, у відповідь на яку відповідач в листі від 16.05.2016 за № 3449/10/15-02-08-01, повідомив, що ТОВ "АГРО ПАРТНЕР 777" надав недостовірні дані щодо придбання сільгоспкультур, добрив та послуг, в той час, як прибуток від реалізації сільгосппродукції був відсутній. На підставі наявної інформації з баз даних Ізмаїльської ОДПІ, з урахуванням інформації з зовнішніх джерел, не можливо визначити відповідність ТОВ "АГРО ПАРТНЕР 777" вимогам ст. 209 Податкового кодексу України. У зв'язку з чим запропоновано підприємству надати нову заяву з повним пакетом документів, які підтверджують безпосередньо діяльність підприємства у сфері сільського, лісового господарства або рибальства.

Задоволення позовних вимог суд першої інстанції мотивував тим, що у відповідача відсутні повноваження пропонувати надати нову заяву з повним пакетом документів, які підтверджують безпосередньо діяльність підприємства у сфері сільського, лісового господарства або рибальства. Поряд з цим, матеріалами справи підтверджено дотримання позивачем вимог щодо відповідності виробленої продукції (вирощеного вражаю). Позивач протягом 2015 року вирощував та реалізовував зернові культури ячмінь (група з 06-14 Продукти рослинного походження, код товару 10-Зернові культури, Код товару 1003 ячмінь УКТ ЗЕД). Відповідно позивач надав контролюючому органу достовірні дані.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд фактично визнав частково обґрунтованими доводи позивача, з урахуванням дискреційних повноважень податкового органу, з чим погоджується судова колегія касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 183.1. ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Згідно п. 209.1. ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.6. ст. 209 Податкового кодексу України встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Порядок реєстрації платників податку на додану вартість детально регламентований Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1130 від 14.11.2014 (z1456-14) .

Пунктом п. 6.5 вказаного Положення встановлено, що за результатами розгляду заяви про реєстрацію за формою № 1-РС контролюючий орган протягом 3 робочих днів від дати надходження заяви зобов'язаний внести до реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування запис про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування або письмову відмову у такій реєстрації у разі подання недостовірних даних або у випадках, визначених пунктом 6.10 цього розділу.

Відповідно до п. 6.10 цього ж Положення контролюючий орган відмовляє сільськогосподарському підприємству у реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, якщо такий платник податків:

а) вказує у заяві про реєстрацію види діяльності, які не підпадають під дію спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства та не визначені статтею 209 розділу V Кодексу;

б) перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку за ставкою, що не передбачає сплати податку на додану вартість (для платників єдиного податку третьої групи);

в) був виключений із реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у зв'язку з перевищенням питомої ваги несільськогосподарських товарів (послуг) та від дати такого виключення до дати подання заяви про повторну реєстрацію суб'єктом спеціального режиму оподаткування не спливло 12 послідовних звітних податкових періодів;

г) поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг), або не відповідає іншим критеріям, встановленим пунктом 209.6 статті 209 розділу V Кодексу (пункт 6.1 цього розділу);

ґ) не підпадає під визначення сільськогосподарського підприємства, є особою, яка не може бути зареєстрована як суб'єкт спеціального режиму оподаткування чи на яку не поширюються норми статті 209 розділу V Кодексу;

д) не підпадає під визначення платника ПДВ згідно з пунктом 1.5 розділу I цього Положення або за наявності підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ, визначених пунктом 5.1 розділу V цього Положення, або за яких підлягає виключенню з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування згідно з пунктами 209.11, 209.12 статті 209 розділу V Кодексу (пункти 6.11, 6.21 цього розділу);

е) подав заяву з порушенням строків, визначених пунктом 183.3 статті 183 розділу V Кодексу (пункт 6.3 цього розділу).

Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що податковим органом не наведено будь-якого правового обґрунтування підстав для пропозиції товариству надати нову заяву з повним пакетом документів. Посилання податкового органу на надання платником податків недостовірних даних є формальним та не конкретизованим. При цьому жодних інших підстав для відмови позивачу у реєстрації його суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість контролюючим органом не встановлено.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність відмови, викладеної у листі від 16.05.2016 № 3449/10/15-02-08-01.

Окрім того, суд касаційної інстанції вважає цілком обґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що за своєю правовою природою повноваження відповідача щодо прийняття рішення зареєструвати позивача суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського і лісового господарства та рибальства є дискреційними повноваженнями даного державного органу, який здійснює таку реєстрацію після проведення певної процедури та перевірки достовірності поданих даних.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі також "Рекомендація R (80)2") під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ПАРТНЕР 777" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .