Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бухтіярової І.О., Голубєвої Г.К., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі відокремленого підрозділу Луганської філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 у справі № 812/452/15 за позовом Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі відокремленого підрозділу Луганської філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" про стягнення податкового боргу,-

Державна податкова інспекція у м.Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі відокремленого підрозділу Луганські філії державного підприємства "Регіональні електричні мережі", в якому з урахуванням уточнень до нього, просила стягнути податковий борг з податку на прибуток підприємств у розмірі 1189067грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 у даній справі скасована постанова Луганського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 та прийнято нове рішення про задоволення позову та з урахуванням ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 стягнуто кошти з рахунків Луганської філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" у банках, обслуговуючих боржника у погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 1189067 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в особі відокремленого підрозділу Луганські філії державного підприємства "Регіональні електричні мережі" є юридичною особою, зареєстрованою як СПД у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 07.09.2009 за № 1334103000300134 та станом на 27.05.2015 перебуває на обліку у ДПІ в м.Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області.

У період з квітня 2012 року по січень 2013 року на підставі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 у справі № 2а/1270/1900/2012 Луганською філією була здійснена оплата боргу консолідованого податку на прибуток підприємства на загальну суму 5018826,60 грн. згідно платіжних доручень: від 06.04.2012 № 516, від 07.05.2012, від 25.06.2012 № 2471, від 07.07.2012 № 2565, від 07.08.2012 № 1239, від 07.09.2012 № 56, від 11.09.2012 № 1531, від 11.09.2012 № 1532, від 08.10.2012 № 60, від 16.10.2012 № 1717, від 06.11.2012 № 68, від 07.12.2012 № 80, від 16.01.2013 № 54.

Станом на 01.01.2013 заборгованість по податковому боргу Луганської філії з консолідованого податку на прибуток обліковувалась у розмірі 25099133,00 грн.

В червні 2013 року Луганською філією були подані уточнюючі розрахунки з консолідованого податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2011 року у сумі 3331749 грн.

У червні-липні 2015 року у рахунок погашення заборгованості попередніх періодів на підставі Постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 у справі № 2а/1270/1900/2012 Луганською філією була здійснена оплата до місцевого бюджету м.Лисичанська 362000,00 грн. згідно платіжних доручень: від 24.06.2015 № 513, від 25.06.2015 № 514, від 26.06.2015 № 522, від 30.06.2015 № 580, від 23.07.2015 № 789, від 24.07.2015 № 799, від 30.07.2015 № 844.

Станом на 31.07.2015 обліковувався податковий борг Луганської філії по консолідованому податку на прибуток у розмірі 21405384,00 грн., який стягнуто постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.03.2012 у справі № 2а/1270/1900/2012.

Відповідачем до ДПІ у м.Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області був наданий розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 02.03.2014, відповідно до якого сума податку на прибуток відокремленого підрозділу платника консолідованого податку на прибуток звітного (податкового) періоду, зменшений на суму сплаченого авансового внеску з податку на прибуток, складає 1189067,00 грн.

Платіжним дорученням від 06.03.2015 № 52 податок на прибуток відокремленого підрозділу платника консолідованого податку на прибуток за звітний період у сумі 1189067,00 грн. перераховано відповідачем до бюджету. У призначенні платежу відповідачем було вказано код виду сплати " 101" - сплата суми податків і зборів/єдиного внеску, порядок заповнення якого врегульовано Порядком заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затверджену наказом Міністерства юстиції України 05.11.2013 за № 1878/24410.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові виходив з того, що позивачем не оскаржується факт самостійного подання відповідачем розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 2014 року від 02.03.2014, відповідно до якого сума податку на прибуток відокремленого підрозділу платника консолідованого податку на прибуток звітного (податкового) періоду, зменшений на суму сплаченого авансового внеску з податку на прибуток, складає 1189067,00 грн., та факту сплати суми податку у розмірі 1189067,00 грн. саме за вказаним розрахунком.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги мотивував рішення тим, що кошти відповідача, правомірно зараховані контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток підприємств минулих періодів, заборгованість по сплаті податку є узгодженою, в добровільному порядку відповідачем не сплачена, а тому підлягає стягненню.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється.

Право податкового органу, надане статтею 87 Податкового кодексу України щодо зміни призначення платежу, виникло з набранням чинності цього Кодексу, тобто з 01.01.2011, тому зарахування податковим органом в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів сплачених відповідачем коштів з податку на прибуток є правомірним.

Отже, з урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність законних підстав для її стягнення з відповідача.

З огляду на наведене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційних скарг, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову, що, в свою чергу, є підставою, відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, для залишення ухваленого рішення суду апеляційної інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі відокремленого підрозділу Луганської філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2016 - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .