Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Григор'євої,
суддів:
Барсукової В.М.,
Гуменюка В.I.,
Балюка М.I.,
Берднік I.С., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної
шкоди,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2004 року позивачка, звернувшись до суду з указаним
позовом, зазначала, що 24 червня 2003 року вона в якості пасажира
їхала в автомобілі марки Ніссан-Прем'єр, належному відповідачці
ОСОБА_2. під керуванням відповідача ОСОБА_3.
Під час руху останній не справився з рульовим керуванням і
автомобіль перекинувся.
У результаті аварії їй були спричинені тілесні ушкодження та
завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 10000 грн. У подальшому
ОСОБА_1. збільшила обсяг позовних вимог і просила стягнути з
відповідачів у солідарному порядку 30000 грн. на відшкодування
моральної шкоди та 4588 грн. - матеріальної шкоди.
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської
області від 26 грудня 2005 року позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідачів у солідарному порядку на користь позивачки
2500 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті позову
відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24
травня 2006 року зазначене судове рішення в частині стягнення 2500
грн. на відшкодування моральної шкоди змінено та постановлено
стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь позивачки
12000 грн. В решті рішення залишено без зміни.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2., ОСОБА_3 просять
зазначені судові рішення в частині стягнення моральної шкоди
скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення
суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно
з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу
своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були
досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд, змінюючи рішення в частині розміру моральної
шкоди і стягуючи з відповідачів 12000 грн. у солідарному порядку,
виходив із того, що вказана сума відповідає завданим стражданням
позивачки.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до змісту ст. 440-1 ЦК України (у редакції 1963
( 1540-06 ) (1540-06)
року, яка діяла на час виникнення спірних
правовідносин, моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину
діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права,
відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе,
що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода
відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за
рішенням суду незалежно від розміру відшкодування майнової шкоди.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті
позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду,
фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших
негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів
заробітної плати.
Згідно зі ст. 451 цього Кодексу солідарна відповідальність
настає за спільно заподіяну шкоду.
Судом установлено, що дорожньо-транспортна пригода (далі -
ДТП) сталася 24 червня 2003 року з вини ОСОБА_3. Це
підтверджується постановою Верхньо-Дніпровського районного суду
Дніпропетровської області від 1 квітня 2004 року, якою ОСОБА_3.
звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 п.
"б" Закону України "Про амністію". ДТП знаходиться у причинному
зв'язку з порушенням ним правил дорожнього руху; останній визнав
свою вину у здійсненні злочину.
Отже відповідальність за заподіяну моральну шкоду повинен
нести ОСОБА_3, який на час скоєння ДТП правомірно володів
транспортним засобом.
Оскільки суди в порушення вимог ст. 451 ЦК України (1963
( 1540-06 ) (1540-06)
року) поклали солідарну відповідальність по
відшкодуванню моральної шкоди на ОСОБА_2. як власника автомобіля
та ОСОБА_3. - володільця, тобто допустили порушення норм
матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню в цій
частині з відмовою в позові до ОСОБА_2.
Крім того, збільшуючи суму на відшкодування моральної шкоди з
2500 грн. до 12000 грн., апеляційний суд не навів переконливих
мотивів щодо обгрунтування цього рішення.
З урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи,
яка заподіяла шкоду, фізичних та моральних страждань, доведених
позивачкою в судовому засіданні, колегія вважає необхідним
зменшити розмір стягнутої суми на відшкодування моральної шкоди з
ОСОБА_3. до 5000 грн.
В решті рішення залишити без зміни.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
в и р і ш и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 24
травня 2006 року в частині стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 12000 грн.
у солідарному порядку змінити та стягнути з ОСОБА_3 на користь
ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5000 грн. В позові до
ОСОБА_2 відмовити. В решті рішення Вільногірського міського суду
Дніпропетровської області від 26 грудня 2005 року та рішення
апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2006
року залишити без зміни.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.I. Григор'єва
Судді: В.М. Барсукова
М.I. Балюк
I.С. Берднік
В.I. Гуменюк