I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Охрімчук Л.I.,
Романюка Я.М.,
Сеніна Ю.Л.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
ОСОБА_2про визнання недійсним заповіту і визнання єдиним
спадкоємцем за законом та за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, третя
особа - Герцаївська державна нотаріальна контора, про продовження
строку на прийняття спадщини, визнання частково недійсним
свідоцтва про право на спадщину за законом і права на 2/3 частини
спадкового майна за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Герцаївського районного суду Чернівецької області від 1 березня
2005 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 20
жовтня 2005 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із
зазначеним позовом, посилаючись на те, що після смерті свого
чоловіка, ОСОБА_3, спадкоємицею першої черги якого вона є,
отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 7 серпня
2003 року.
У подальшому вона дізналася про заповіт її чоловіка на ім'я
його племінника - ОСОБА_2, складений начебто у м. Києві 27
серпня 1996 року і зареєстрований за НОМЕР_1
Вважаючи такий заповіт незаконним у зв'язку з недотриманням
вимог закону щодо його оформлення, підробкою підпису на заповіті,
а також враховуючи, що її чоловік ніколи у м. Києві не був,
позивачка просила визнати недійсним вказаний заповіт і визнати її
єдиним спадкоємцем за законом та стягнути з відповідача на її
користь судові витрати.
У листопаді 2003 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним
позовом, зазначаючи, що ОСОБА_3 заповів йому все майно. Після
смерті ОСОБА_3 він дізнався, що дружина ОСОБА_3, ОСОБА_1,
оформила спадщину на себе і отримала свідоцтво про право на
спадщину за законом.
Вважаючи вказане свідоцтво незаконним, оскільки він є
спадкоємцем ОСОБА_3, відповідну заяву про прийняття спадщини до
нотаріальної контори він не подав вчасно з поважних причин - у
зв'язку зі станом здоров'я, ОСОБА_2 просив його позов
задовольнити.
Ухвалою Герцаївського районного суду Чернігівської області
від 24 листопада 2003 року зазначені позови ОСОБА_1 і ОСОБА_2
об'єднано в одне провадження.
Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області
від 1 березня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного
суду Чернівецької області від 20 жовтня 2005 року, в задоволенні
позову ОСОБА_1 відмовлено, позов ОСОБА_2 задоволено: визнано
частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом,
видане ОСОБА_1; надано ОСОБА_2 місячний строк для прийняття
спадщини за заповітом; визнано за ОСОБА_2 право на 2/3 частини
спадкового майна, належного ОСОБА_3 на день його смерті, та за
ОСОБА_1 право на 1/3 частину зазначеного спадкового майна.
У обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на
невідповідність висновків судів обставинам справи, порушення норм
процесуального права та ставить питання про скасування судових
рішень і ухвалення нового рішення.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 і задовольняючи
позов ОСОБА_2, суд першої інстанції та апеляційний суд,
погоджуючись з ним, виходили з того, що заповіт укладено
безпосередньо ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2, посилаючись при цьому на
висновок повторної судово-подчеркознавчої експертизи НОМЕР_2,
проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових
експертиз, і даючи критичну оцінку висновку експерта
Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВДУ в
Чернівецькій області НОМЕР_3
Проте з таким висновком судів погодитися неможливо, виходячи
з наступного.
Відповідно до вимог ст. 202 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року, діючого при вирішенні спору в суді першої інстанцій, та ст.
213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
2004 року, діючого при постановленні
ухвали апеляційним судом, рішення суду повинно бути законним і
обгрунтованим.
У п. 3 постанови "Про судову експертизу в кримінальних і
цивільних справах" від 30 травня 1997 року № 8 Пленум Верховного
Суду України роз'яснив, що при дослідженні висновку експерта суди
повинні виходити з того, що згідно зі ст.62 ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року висновок експерта не має наперед встановленої
сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає
перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має
грунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх
обставин справи у сукупності.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було
встановлено, що ОСОБА_3 помер IНФОРМАЦIЯ_1 Заповіт від імені
ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 складено 27 серпня 1996 року в м. Києві.
Iз матеріалів справи вбачається, що 27 серпня 1996 року
ОСОБА_3 приїжджав до АДРЕСА_1до своєї доньки в гості, ходив до
церкви, до м. Києва не виїжджав. ОСОБА_2 у кінці вересня на
початку жовтня 2003 року звернувся до секретаря сільської ради
АДРЕСА_2 щодо складення заповіту від імені ОСОБА_3 на користь
ОСОБА_2 (показання свідків на а.с. 132, 134, 135).
Проте, суд першої інстанції усупереч вимогам ст. ст. 40, 62,
202 ЦПК 1963 року зазначене залишив поза увагою, не дав належної
правової оцінки зібраним у справі доказам, не перевірив належним
чином доводів позивачки та не звернув уваги на суттєві протиріччя
показань ОСОБА_2 і свідків у справі.
Крім того, відповідно до п. 19 вказаної Iнструкції про
порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,
затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня
1994 року № 18/5, яка у 1996 році була чинна і втратила чинність
на підставі Наказу Міністерства юстиції України від 3 березня 2004
року № 20/5, усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами,
реєструються в реєстрах нотаріальних дій.
Статтею 30 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
та
пунктом 6.17 Правил ведення нотаріального діловодства,
затверджених наказом Міністерства юстиції України від 3 лютого
1994 року № 6/5, встановлено, що при припиненні приватної
нотаріальної діяльності приватний нотаріус зобов'язаний в
місячний строк передати до державного нотаріального архіву
документи, що стосуються вчинених ним нотаріальних дій,
незалежно від строку їх зберігання. У випадку, коли за станом
здоров'я або з інших поважних причин зробити це неможливо,
передачу документів до державного нотаріального архіву
провадить постійно діюча експертна комісія, що створюється
відповідно Міністром юстиції Республіки Крим, начальником
управління юстиції обласної, Київської та Севастопольської міської
державної адміністрації у складі не менше 3-х осіб.
Як вбачається з копії листа Київського міського управління
юстиції від 26 лютого 2004 року наказом начальника зазначеного
управління від 15 квітня 2003 року реєстраційне посвідчення про
реєстрацію приватної нотаріальної діяльності приватного нотаріуса
Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, який засвідчив
вказаний заповіт ОСОБА_3, анульоване.
Згідно з листами Київського міського управління юстиції та
Київського державного нотаріального архіву від 11 березня 2004
року реєстр реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса
Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за 1996 рік на
зберігання до державного нотаріального архіву не передавався.
У порушення ст. ст. 15, 202 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року
суд не дав указаному жодної оцінки й не з'ясував причини
недотримання вказаних вимог ст. 30 Закону України "Про нотаріат"
( 3425-12 ) (3425-12)
і п. 6.17 Правил ведення нотаріального діловодства та
непередачі реєстру для реєстрації нотаріальних дій за 1996 рік, в
якому Формами реєстрів для реєстрації нотаріальних дій,
нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і
засвідчуваних документів, затвердженими наказом Міністерства
юстиції України від 7 лютого 1994 року № 7/5, передбачено
обов'язкове зазначення документа, що посвідчує особу, яка
звернулась за вчиненням нотаріальної дії, та розписки в одержанні
нотаріально оформленого документу, що має значення для вирішення
справи.
Суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів
апеляційної скарги ОСОБА_1, законність і обгрунтованість рішення
суду першої інстанції та залишив його без змін.
За таких обставин судові рішення, постановлені в даній
справі, не можна визнати законними і обгрунтованими, вони
підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
(від 18 березня 2004 року), із передачею
справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області
від 1 березня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької
області від 20 жовтня 2005 року скасувати, справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Ярема А.Г.
Судді Верховного Суду України
Левченко Є.Ф.
Охрімчук Л.I. Романюк Я.М.
Сенін Ю.Л.