У Х В А Л А IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних
справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I.,
Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївської районної державної адміністрації м. Києва, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання приватизаційних документів на квартиру недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 8 липня 2004 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2003 р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Голосіївської районної державної адміністрації м. Києва про визнання приватизаційних документів на квартиру недійсними.
Зазначала, що 11.06.2003 р. нею та 3-ми особами до органу приватизації державного житлового фонду Голосіївської районної державної адміністрації м. Києва було подано заяву про приватизацію квартири АДРЕСА_1.
Розпорядженням органу приватизації від 8.07.2003 р. заява була задоволена та виписано свідоцтво про право власності на житло, яке вона відмовилася отримувати, оскільки 24.07.2003 р. одержала ордер на службове житло: квартиру АДРЕСА_2.
Оскільки на її письмове звернення про анулювання приватизації відповідач відповів відмовою, позивачка просила про задоволення заявлених вимог.
В подальшому треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заявили самостійні вимоги, аналогічні вимогам позивачки.
Посилаючись на те, що відповідач порушив черговість передбачених законодавством етапів здійснення приватизації квартири, позивачка і треті особи із самостійними вимогами просили про задоволення заявленого позову.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29.04.2004 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 8.07.2004 р., у позові відмовлено.
В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в позові, суди виходили з того, що приватизація квартири відбулася у відповідності з вимогами чинного законодавства, оскільки позивачка і 3-і особи 11.06.2003 р. подали до органу приватизації державного житлового фонду заяву про приватизацію займаної ними квартири, розпорядженням органу приватизації за НОМЕР_1 була надана згода на приватизацію квартири і 8.07.2003 р. видано свідоцтво про право власності на всіх чотирьох мешканців квартири.
Цей висновок судів грунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.ч. 2-5 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" ( 2482-12 ) (2482-12) - передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири.
Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).
Передача квартир у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.
Iз матеріалів справи вбачається, що ця визначена законом процедура оформлення приватизаційних документів відповідачем була дотримана.
Відповідно до ст.ст. 335, 337 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15) , під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, встановлено той факт, що оформлення документів на приватизацію спірної квартири органом приватизації було здійснено у відповідності з вимогами Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" ( 2482-12 ) (2482-12) .
Встановивши цей факт та визначивши правовідносини, зумовлені встановленим фактом, суд правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 8 липня 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України:
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
Ю.Л. Сенін