Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Демяносова М.В., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В., Леванчука А.О., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк", треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання поруки припиненою, зустрічним позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк", треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_8, про визнання поруки припиненою, за касаційними скаргами ОСОБА_7 та представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2016 року,

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" (далі - ПАТ КБ "Правекс-Банк") звернувся до суду з указаним вище позовом до відповідачів про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором від 19 липня 2007 року № 4539-023/07Р у розмірі 54 432,41 доларів США, яка складається з: 17 183,00 доларів США - заборгованість за кредитом, 11 234,52 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 16 399,48 доларів США - пеня за кредитом, 9 615,41 грн - пеня за відсотками.

ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати такою, що припинена, поруку за договором поруки № 4539-023/07Р, який укладений 19 липня 2007 року між ним та банком.

ОСОБА_8 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати такою, що припинена, поруку за договором поруки № 4539-023/07Р, який укладений 19 липня 2007 року між нею та банком.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором № 4539-023/07Р від 19 липня 2007 року у розмірі 11 968,83 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на 18 грудня 2015 року становить 281 028,13 грн, яка складається з: 6 300,00 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на 18 грудня 2015 року становить 147 924,00 грн) - заборгованість за кредитом, 4 580,75 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на 18.12.2015 року становить 109 205,08 грн) - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 088,08 доларів США (що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на 18 грудня 2015 року становить 25 548,12 грн) - пеня.

В задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" витрати зі сплати судового збору в розмірі 803,46 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк", треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання поруки припиненою, задоволено.

Визнано такою, що припинена, поруку за договором поруки № 4539-023/07Р, який укладений 19 липня 2007 року між ОСОБА_8 та Акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк".

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" на користь ОСОБА_8 витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк", треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_8 про визнання поруки припиненою, задоволено.

Визнано такою, що припинена, поруку за договором поруки № 4539-023/07Р, який укладений 19 липня 2007 року між ОСОБА_7 та Акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційного банку "Правекс-Банк".

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" на користь ОСОБА_7 витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2016 року рішення Івано-Франківського міського суду від 18 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором № 4539-023/07Р від 19 липня 2007 року у розмірі 6 300 доларів США - з заборгованість за кредитом, 4 580 доларів 75 центів США - заборгованість за відсотками, 231 167 грн 03 коп. - пеня за тілом кредиту та відсотками.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" заборгованість за кредитним договором № 4539-023/07Р від 19 липня 2007 року у розмірі 6 300 доларів США - заборгованість за кредитом, 4 580 доларів 75 центів США - заборгованість за відсотками, 231 167 грн 03 коп. - пеня за тілом кредиту та відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" по 1 218 грн витрат по оплаті судового збору з кожного.

В задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк", треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання поруки припиненою відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк", треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_8, про визнання поруки припиненою відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_7 та представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 просять скасувати рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2016 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи частково первісний позов банку та стягуючи з позичальника ОСОБА_6 кредитну заборгованість частково, суд першої інстанції застосував до частини позовних вимог позовну давність за заявою відповідача. Крім того, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд зменшив розмір пені, нарахованої за кредитним договором.

Задовольняючи зустрічні позови відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про припинення поруки, районний суд виходив з того, що порука відповідачів припинилась, тому вони не повинні нести солідарну відповідальність перед банком разом із позичальником.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за кредитом та відсотками за період до 31 серпня 2012 року (поза межами трирічного строку звернення до суду) не підлягають задоволенню та підлягає застосуванню п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо спеціальної позовної давності.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розмір пені в межах річного строку позовної давності не перевищує розміру збитків, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності істотних обставин для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Апеляційний суд, зважаючи на положення частини 1 ст. 629 ЦК України, згідно з яким договір є обов'язковим для виконання сторонами, дійшов висновку, що пункт 1.3 договорів поруки і є наданням згоди поручителів на збільшення розміру зобов'язання, забезпеченого порукою, що може виникнути в майбутньому, тому надання додаткової згоди з боку поручителів для цього не потрібно. За таких обставин збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами згідно з п. 1 договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору не є збільшенням обсягу відповідальності поручителів без їх згоди. Тому підстави для припинення поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України відсутні.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 19 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком "Правекс-Банк" (далі - АКБ "Правекс-Банк") та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 4539-023/07Р, за яким банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті на загальну суму 21 976,00 доларів США терміном з 19 липня 2007 року по 19 липня 2014 року зі сплатою 12,99 відсотків річних.

29 січня 2009 року між АКБ "Правекс-Банк" та ОСОБА_6 було укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 19 липня 2007 року № 4539-023/07Р, яким, зокрема, змінено процентні ставки, диференціювавши їх окремими періодами.

Згідно з пунктом 1 договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 19 липня 2007 року № 4539-023/07Р кредит надається позичальникові терміном з 19 липня 2007 року до 10 лютого 2008 року зі сплатою 12,99 відсотків річних, з 11 лютого 2008 року по 19 липня 2014 року - зі сплатою 13,99 відсотків річних.

Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідач ОСОБА_6 не виконував їх належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості за кредитним договором від 19 липня 2007 року № 4539-023/07Р.

Доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_6 в частині нарахованих та здійснених платежів, термінів оплати за вищевказаним договором відповідачем не надано, як і не надано доказів виконання зобов'язань за кредитним договором належним чином, в повному обсязі та у встановлені строки.

В той же час, ОСОБА_6 подав до суду заяву про застосування строків позовної давності в частині позовних вимог.

Також судами попередніх інстанцій установлено, що на забезпечення належного виконання зобов'язання, яке випливає з кредитного договору від 19 липня 2007 року № 4539-023/07Р, 19 липня 2007 року між АКБ "Правекс-Банк" та відповідачами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено два окремі договори поруки № 4539-023/07Р та № 4539-023/07Р.

Статтею 553 ЦК України (435-15) встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як установлено судами попередніх інстанцій, згідно з пунктом 1 договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 19 липня 2007 року № 4539-023/07Р було встановлено, що кредит надається позичальникові терміном з 19 липня 2007 року до 10 лютого 2008 року зі сплатою 12,99 відсотків річних, з 11 лютого 2008 року по 19 липня 2014 року - зі сплатою 13,99 відсотків річних.

Пунктом 1.3 договорів поруки передбачено, що поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за цим договором зобов'язання позичальника, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у випадку внесення позичальником та кредитором змін та доповнень до кредитного договору та/або даного договору кредитором в односторонньому порядку.

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків апеляційного суду, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.