Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Демяносова М.В., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В., Леванчука А.О., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Роменської міської ради Сумської області, ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 31 березня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що рішенням 16 сесії Роменської міської ради Сумської області 6 скликання "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для гаражного будівництва ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1" від 25 листопада 2011 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0051 га, для індивідуального гаражного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 із земель державної власності.

16 лютого 2012 року на підставі вказаного рішення відповідачу ОСОБА_7 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,0051 га.

Позивач вважає, що при прийнятті рішення Роменською міською радою було порушено її права та законні інтереси, оскільки вона є власницею магазину роздрібної торгівлі по АДРЕСА_2, а відповідно, і земельної ділянки, на якій він знаходиться.

Відповідно до архітектурно-планувального завдання, затвердженого в.о. головного архітектора м. Ромни 19 травня 2006 року, її було зобов'язано встановити огорожу до прилеглої території житлового будинку. Дана огорожа в силу вимог Законів України "Про планування і забудову територій" (1699-14) та «Про основи містобудування" є об'єктом архітектурної діяльності і згідно з повідомленням відділу містобудування та архітектури виконкому Роменської міської ради від 11 січня 2011 року № 6 не заважає користуванню металевим гаражем, який встановлений батьком відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на суміжній орендованій ним земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Окрім цього, оспорюване рішення прийняте Роменською міською радою з порушенням вимог Земельного кодексу України (2768-14) та Закону України "Про землеустрій" (858-15) , так як під час його прийняття не були враховані висновки зазначені в актах міжвідомчої комісії № 1112 і № 1115, які знову почали діяти після винесення Роменським міськрайонним судом постанови від 23 червня 2011 року.

У зв'язку з прийняттям оспорюваного рішення міської ради та видачею на його підставі ОСОБА_7 державного акта на право власності на землю, позивача за рішенням Роменського міськрайонного суду від 20 травня 2015 року зобов'язано демонтувати частину паркану, що призведе до майнових затрат.

У зв'язку з чим ОСОБА_6 просить визнати незаконним та скасувати рішення 16 сесії Роменської міської ради Сумської області 6 скликання "Про затвердження проекту зі землеустрою щодо відведення земельної ділянки для гаражного будівництва гр. ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1" від 25 листопада 2011 року; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 06 лютого 2012 року, виданий на підставі вищевказаного рішення.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 19 квітня 2016 року, в задоволенні позову ОСОБА_6 до Роменської міської ради Сумської області, ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не довела обставин того, що оскаржуване рішення Роменської міської ради від 25 листопада 2011 року містить такі недоліки, які можуть слугувати беззаперечною підставою для його скасування, а також того, що виданим на ім'я відповідача ОСОБА_7 державним актом на право власності на земельну ділянку порушуються її права та законні інтереси стосовно належної їй земельної ділянки або іншого майна.

Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 квітня 2013 року позивач ОСОБА_6 є власником 1/2 частини земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, призначення якої: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0205 га у АДРЕСА_2, а також згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10 березня 2009 року вона є власником магазину, загальною площею 175,3 кв. м, розташованого на цій земельній ділянці, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами та рішеннями судів.

Рішенням Виконавчого комітету Роменської міської ради від 20 листопада 2002 року за № 446 ОСОБА_8, батьку відповідача ОСОБА_7, було надано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 21 кв. м по АДРЕСА_1 для розміщення металевого гаража.

Згідно з рішенням 16 сесії 6 скликання Роменської міської ради від 25 листопада 2011 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0051 га відповідачу ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 для індивідуального гаражного будівництва та надано йому вказану земельну ділянку у власність.

На підставі цього рішення міської ради відповідач ОСОБА_7 отримав державний акт на право власності на вказану земельну ділянку площею 0,0051 га для індивідуального гаражного будівництва.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України "Про основи містобудування" містобудівна документація затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Містобудівна документація є основою, зокрема для: підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Положеннями ст. 51 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що проекти землеустрою щодо створення нових землеволодінь та землекористувань розробляються з метою обґрунтування розмірів і меж земельних ділянок з урахуванням вимог щодо раціонального використання та охорони земель.

Проекти землеустрою щодо створення нових землеволодінь та землекористувань розробляються на основі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень і територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення з урахуванням матеріалів попереднього погодження місця розташування об'єкта землеустрою.

У пункті 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" йдеться про те, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Як зазначено у п. "б" ч. 1 ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Крім того, виходячи з вимог ст. 116 ЗК України, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Питання щодо порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулюється ст. 118 ЗК України, стосовно порядку розгляду цього питання відповідним органом ст. 122 ЗК України, а щодо погодження документації із землеустрою відповідними органами, тобто комісіями з розгляду цього питання ст. 186-1 ЗК України, але у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

У ст. 141 ЗК України йдеться про підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, і у випадку добровільної відмови від такого права.

Так, у п. 21 архітектурно-планувального завдання № 13 на проектування об'єкта архітектури, а саме: проекту магазину у АДРЕСА_2, затвердженого в.о. головного архітектора міста ОСОБА_10 19 травня 2006 року, замовниками чого виступили приватні підприємці ОСОБА_6 та ОСОБА_11, зазначено, що вимогами до благоустрою, озеленення території, малих форм та елементів зовнішньої реклами є: прилеглу до об'єкта територію максимально благоустроїти та озеленити, запроектувати огорожу території 2-х поверхового житлового будинку та його господарських будівель, яка прилягає до об'єкту проектування.

Відповідно до схеми попереднього погодження вибору земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єкта роздрібної торгівлі та комерційних послуг у АДРЕСА_2 для ОСОБА_6 від 12 липня 2005 року, про що також йдеться і в експлікації до генплану, погодженого в.о. головного архітектора міста ОСОБА_10, від земельної ділянки ОСОБА_6 в напрямку до зовнішньої стіни металевого гаража ОСОБА_8, не доходячи до нього, що уточнено в експлікації до генплану, мав проходити побудований позивачкою паркан.

У той же час, як встановлено ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 09 липня 2015 року, якою залишено без змін рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 до Роменської міської ради Сумської області, ОСОБА_6, третя особа: Управління Держземагентства в Роменському районі Сумської області, ОСОБА_11, Державна реєстраційна служба Роменського міськрайонного управління юстиції, про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, що видані на підставі цих рішень, усунення перешкод у користуванні ділянкою, земельні ділянки, належні ОСОБА_6, не перетинаються (не накладаються) із земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_3, яка виділена ОСОБА_7 для гаражного будівництва і належить йому на праві власності, про що також зазначено і у відповіді першого заступника голови Держземагентства України від 08 серпня 2014 року.

Однак, згідно з даними генерального плану земельної ділянки для будівництва гаражів та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 станом на 20 грудня 2010 року побудований ОСОБА_6 паркан відхиляється вліво від наміченого, що також підтвердив і допитаний в судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідок ОСОБА_12, головний архітектор м. Ромни, а фактичне місцезнаходження належної позивачці на праві спільної часткової власності земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 не відповідає даним, зазначеним у технічній документації, про що йдеться у висновку судової земельно-технічної експертизи від 27 березня 2015 року № 10.

Так, перш ніж надати відповідачу ОСОБА_7 у власність земельну ділянку для будівництва гаража міжвідомча комісія Роменського міськвиконкому досліджувала це питання і актом від 26 лютого 2010 року № 1112 рекомендувала: технічно можливо надати земельну ділянку площею 24 кв. м на місці існуючого металевого гаражу при умові письмового погодження ОСОБА_8 про вилучення із його користування земельної ділянки, що надавалась йому для обслуговування гаража.

Також актом від 11 червня 2010 року № 1115 вказана комісія зазначила, що виходячи з вимог заявника про те, що для обслуговування будівлі потрібно не менше 1 м від сусідньої земельної ділянки, а також враховуючи те, що поряд виділені земельні ділянки під будівництво гаражів та неточність обмірів виконаних спеціалістами землевпорядниками, комісія прийшла до висновку вважати можливим виділення земельної ділянки площею 42 кв. м для будівництва гаражу ОСОБА_7 при умові: 1) коригування генплану забудови з врахуванням діючих будівельних норм та погодження його в установленому порядку; 2) представлення відмови власника металевого гаражу ОСОБА_8 від зайнятої гаражем земельної ділянки та нотаріально завіреною згодою на його знесення згідно зі ст. 151 ЗК України для її виділення на тому ж місці ОСОБА_7

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позивач не довела, що на виділеній відповідачу ОСОБА_7 для гаражного будівництва земельній ділянці мав проходити побудований нею паркан, тому і не було підстав Роменській міській раді вносити відповідні зміни у містобудівну документацію щодо цього, а оскільки вказана земельна ділянка була вільною на момент її виділення у власність ОСОБА_7, тому не встановлено порушення вимог законодавства при прийнятті Роменською міською радою оскарженого рішення від 25 листопада 2011 року.

Більше того, комісія Роменського міськвиконкому у акті від 23 липня 2010 року № 1125 рекомендувала, щоб після того, як ОСОБА_8 отримає державний акт на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 демонтували частину паркану для надання можливості безперешкодно користуватись його земельною ділянкою.

Крім того, як зазначено в ухвалі Апеляційного суду Сумської області від 09 липня 2015 року, ОСОБА_8 03 червня 2011 року, тобто ще до прийняття оскаржуваного рішення міськради від 25 листопада 2011 року, подав міському голові м. Ромни нотаріально посвідчену заяву про надання згоди на передачу тієї земельної ділянки, якою він користувався, сину ОСОБА_7 для будівництва гаража.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 31 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.