414/825/16-а - 28.02.2017 Прийняття - Юридический Харьков плюс

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області на постанову Кремінського районного суду Луганської області від 25 серпня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі № 414/825/16-а за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОСОБА_4. звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області (далі УПФУ), в якому просить визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати поновити виплату пенсії, звернути постанову до негайного виконання в межах платежу за один місяць та покласти судові витрати на відповідача.

Постановою Кремінського районного суду Луганської області від 25 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність УПФ щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_4. з березня 2016 року. Зобов'язано УПФУ поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_4. та виплатити заборгованість з березня 2016 року на рахунок, відкритий позивачем у публічному акціонерному товаристві "Ощадбанк".

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, УПФУ звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4. є пенсіонером, перебуває на обліку в УПФУ та отримує пенсію за віком.

Згідно з довідкою від 21.05.2015 року № 091500948 позивача взято на облік, як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Адреса реєстрації позивача: АДРЕСА_1. Строк дії цієї довідки не визначений.

Згідно з випискою по картковому рахунку ОСОБА_4. на ім'я позивача у ПАТ "Ощадбанк" відкрито картковий рахунок НОМЕР_1, на який нараховується пенсія в сумі 1350,90 грн. Станом на 10 травня 2016 року нарахування пенсії заблоковано.

Також встановлено, що відповідач посилався на лист Міністерства соціальної політики України від 16.02.2016 року № 672/8/10-16/081 "Про посилення контролю щодо обліку внутрішньо переміщених осіб", згідно з яким з метою забезпечення дієвого контролю в системі обліку внутрішньо переміщених осіб та здійснення соціальних виплат необхідно забезпечити належне реагування на інформацію, яка надходить від органів МВС, Нацполіції, СБУ, Держприкордонслужби тощо. З метою виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 (637-2014-п) "Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції" соціальні виплати особі щодо якої отримана інформація мають бути тимчасово призупинені, до надходження відповідних відомостей від органів Державної міграційної служби, або підтвердження особою факту проживання за місцем проведення виплат.

Тому, з метою посилення контролю в системі обліку внутрішньо переміщених осіб та на підставі інформації, яка надійшла від Служби Безпеки України про можливо безпідставну виплату пенсій внутрішньо переміщеним особам, щодо яких потребує перевірка обґрунтованості продовження виплати пенсії на підконтрольній Україні території, виплата пенсії позивачу з 01.03.2016 року була призупинена.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що припинення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії за віком є безпідставним та протиправним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (637-2014-п) (в редакції на час призупинення пенсії позивачу) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 (509-2014-п) . Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюються в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому. Зазначені виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії такої довідки, виданої після 09.09.2015 року. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати.

Отже, умовами продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк" або з доставкою додому весь час дії такої довідки.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (509-2014-п) на час її прийняття строку дії довідки внутрішньо переміщеної особи встановлено не було.

26.08.2015 року Постановою Кабінету Міністрів № 636 (636-2015-п) внесено зміни до Постанови № 509 (509-2014-п) , якими, зокрема встановлено строк дії такої довідки у шість місяців з дати її видачі.

Крім цього, постановою Кабінету Міністрів від 08.06.2016 року № 352 (352-2016-п) було також внесено зміни до Постанови № 509 (509-2014-п) , згідно яких встановлено, що довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Відповідно статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: подала заяву про відмову від довідки; скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; повернулася до покинутого місця постійного проживання; виїхала на постійне місце проживання за кордон; подала завідомо недостовірні відомості.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 ст. 49 вказаного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Отже, в статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відсутня така підстава як "інформація, яка надійшла від Служби безпеки України про можливо безпідставну виплату пенсії", як про це заявляв відповідач у запереченнях, а тому на час припинення відповідачем виплати позивачу пенсії 01.03.2016 року були відсутні, встановлені зазначеним Законом на це підстави. Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 08.06.2016 року № 365 (365-2016-п) затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати припиняються у разі: наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що припинення виплати пенсії позивачу відбулося 1 березня 2016 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 08.06.2016 року № 365 (365-2016-п) та з підстав, не передбачених у статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому посилання відповідача на вищезазначений Порядок та лист Міністерства соціальної політики України від 16.02.2016 року № 672/8/10-16, як на підставу припинення виплати пенсії позивачу, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Необхідно також зазначити, що листи Міністерства соціальної політики України від 16.02.2016 року № 672/8/10-16 та Головного Управління ПФУ від 25.02.2016 року № 1566/02-02 не є нормативно-правовими актами, на підставі яких можливо припинити виплату пенсії позивачу.

Що стосується посилань відповідача у касаційній скарзі на не проживання позивача за адресою, зазначеною у довідці про взяття на облік переміщеної особи, то судами попередніх інстанцій вірно зазначено про відсутність у відповідача повноважень на здійснення такого контролю, оскільки встановлення відсутності знаходження особи за місцем її фактичного проживання/перебування покладено відповідно до п.2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 (365-2016-п) на структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад або робочі групи, а не на відповідача.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.03.2016 року оскільки, на час припинення виплати пенсії не існувало передбачених чинним законодавством на це підстав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.