Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Демяносова М.В.,

Іваненко Ю.Г.,

Леванчука А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Городоцької міської ради Львівської області, третя особа - ОСОБА_5, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 01 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 листопада 2016 року,

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_7, після чого відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема, на земельну ділянку площею 1,9180 га на території Городоцької міської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_7 на підставі державного акта серії НОМЕР_1, виданого Городоцькою РДА та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 327.

15 липня 2014 року позивач звернулася до Городоцької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, однак їй було відмовлено в нотаріальному порядку оформлення своїх спадкових прав у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Вказувала, що пропустила строк звернення із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини із-за хвороби, що стверджується випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 21 квітня 2016 року. Хворіє позивач з 2004 року по даний час, вимушена проходити курс лікування в Городоцькій ЦРЛ. Лікування відбувається як стаціонарно, так і амбулаторно, фактично кожного місяця вона вимушена лікуватися у лікаря-терапевта.

Вважає, що вищевказана причина пропуску строку для прийняття спадщини є поважною, оскільки вона пов'язана із об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які не залежали від її волі, а в силу певних обставин вона вимушена проходити постійне медичне обстеження і лікування.

Позивач просила визначити їй додатковий строк в один місяць для прийняття спадщини за законом після смерті матері.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 01 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17 листопада 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказував на відсутність поважних причин для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а також зазначав, що позивачем заявлено позовні вимоги не до тієї особи, яка має відповідати за позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;

2) ці обставини визнані судом поважними.

Судами встановлено, що ОСОБА_7 була матір'ю ОСОБА_8 12 липня 1963 року ОСОБА_9 одружилася з ОСОБА_10 та змінила своє прізвище на ОСОБА_10.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 02 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Городоцької міської ради Львівської області, ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі ТВБВ № 10013/039 філії - Львівського обласного управління AT "Ощадбанк", Городоцької РДА Львівської області про визнання права власності на спадкове майно, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 лютого 2016 року, установлено, що спадкодавець ОСОБА_7 до дня смерті проживала в одному житловому будинку з матір'ю чоловіка ОСОБА_5 - ОСОБА_11, тому на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину після своєї матері як спадкоємець першої черги. 17 березня 2008 року ОСОБА_11 склала заповіт на все своє майно на ім'я ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 померла.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 28 квітня 2009 року, яке набрало законної сили 11 травня 2009 року, визнано за ОСОБА_5 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і успадкувала майно ОСОБА_7

Матеріали справи не містять безспірних доказів на підтвердження неможливості протягом дев'яти років звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6 відхилити, рішення Городоцького районного суду Львівської області від 01 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.