Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 1 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 3 листопада 2016 року,

У травні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 26 березня 2013 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 4 тис. грн зі сплатою 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зазначений вище кредитний договір складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та тарифами банку.

Зазначав про те, що відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконала, на вимоги банку не реагувала, унаслідок чого станом на 31 березня 2016 рокувиникла заборгованість у розмірі 16 163 грн 70 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 3 984 грн 60 коп.; заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 9 183 грн 21 коп.; пеня та комісія у розмірі 1 750 грн; штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн; штраф (процентна складова) у розмірі 745 грн 89 коп.

З урахуванням наведеного ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_3.заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 16 163 грн 70 коп.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 1 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 3 листопада 2016 року, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 26 березня 2013 року у розмірі 9 136 грн 02 коп., з яких: 3 984 грн 60 коп. заборгованість за кредитом; 2 155 грн 53 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 750 грн - комісія; 1 245 грн 89 коп. - штрафи. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ"ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення у частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити повністю.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частково задовольняючи позов ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем належним чином взяті на себе зобов'язання за спірним кредитним договором не виконано, унаслідок чого наявні підстави для стягнення заборгованості за цим договором. Проте банком проценти на поточну і прострочену заборгованість обчислено невірно.

Апеляційний суд погодився з таким висновком суду, пославшись також на те, що у період з 1 жовтня 2014 року по 31 березня 2015 року банком була встановлена процентна ставка як на поточну, так і на прострочену заборгованість у розмірі 34,80 % річних, а за період з 1 квітня 2015 року по 29 січня 2016 року процентна ставка встановлена у розмірі 43,20 % річних, отже, за підрахунком суду загальна сума процентів за користування кредитними коштами (поточна і прострочена заборгованість) становить 2 155 грн 53 коп., а не 9 183 грн 21 коп., як вказано у розрахунку банку.

Проте повністюпогодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судом установлено, що 26 березня 2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 4 тис. грн зі сплатою 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначало про те, що ОСОБА_3.взяті на себе зобов'язання не виконала, на вимоги банку не реагувала, унаслідок чого станом на 31 березня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 16 163 грн 70 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 3 984 грн 60 коп.; заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 9 183 грн 21 коп.; пеня та комісія у розмірі 1 750 грн; штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн; штраф (процентна складова) у розмірі 745 грн 89 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифів для погашення заборгованості по кредитним картам для клієнтів передбачений пільговий період, що діє за умови погашення боргу до 25 числа наступного місяця з дати виникнення заборгованості.

Строк та порядок погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних мінімальних обов'язкових платежів.

Розмір та строки внесення щомісячних мінімальних обов'язкових платежів зазначені в тарифах, а саме: розмір щомісячного мінімального платежу складає 7 % від суми заборгованості, але не менше 50 грн та не більше решти заборгованості; строк внесення щомісячного платежу до 25 числа місяця наступного за звітним.

Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами і частину заборгованості по кредиту (п. 2.1.1.12.4 Умов та правил надання банківських послуг).

Судом установлено, що до 1 березня 2014 року діяла наступна формула нарахування відсотків на поточну заборгованість: N*M/365*Y=Z; N - поточне тіло кредиту; М - відсоткова ставка; 365 - кількість днів у році; Y - кількість днів; Z - сума нарахованих відсотків. Нарахування відсотків на прострочену заборгованість: N*M/365*Y=Z; N - прострочене тіло кредиту; М - відсоткова ставка; 365 - кількість днів у році; Y - кількість днів; Z - сума нарахованих відсотків.

Проте 19 вересня 2013 року банком були внесені зміни до Умов та правил надання банківських послуг та тарифів у частині розрахунку відсотків, а саме у разі виникнення прострочених зобов'язань відсотки нараховуються у подвійному розмірі на всю суму заборгованості.

Отже, з 1 березня 2014 року діяла наступна формула нарахування відсотків на поточну заборгованість: (N+A)*M/365*(2 або 1)*Y=Z; N - поточне тіло кредиту, використане клієнтом до підвищення відсоткової ставки; А - нараховані відсотки (в попередньому місяці); М - відсоткова ставка; 365 - кількість днів у році; 2 або 1 - коефіцієнт відсоткової ставки; 1 - застосовується у разі належного виконання зобов'язання; 2 - підвищення відсоткової ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості; Y - кількість днів. Нарахування відсотків на прострочену заборгованість: (N+A)*M/365*2*Y=Z; N - прострочене тіло кредиту; А - виставлені до сплати та не погашені відсотки станом на перше число попереднього місяця; М - відсоткова ставка; 365 - кількість днів у році; 2 - коефіцієнт підвищення відсоткової ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості; Y - кількість днів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону та вимог ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України не звернув увагу на те, що до тарифів, умов та правил надання банківських послуг були закладені умови щодо порядку внесення змін, з чим була ознайомлена та погодилася ОСОБА_3, що підтверджується її підписом у кредитному договорі та виконанням нею умов цього договору (ст. 642 ЦК України).

Апеляційний суд у порушення зазначених вище положень закону при відсутності вимог про тлумачення правочину (ст. 213 ЦК України) самостійно визначив умови кредитного договору та здійснив розрахунок відсотків за власною формулою й стягнув суму відповідно до цього розрахунку, чим вийшов за межі своїх повноважень.

За таких обставин, коли фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 3 листопада 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.