750/7378/15-ц Про розірвання договорів банківського вкладу, стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу - 20.03.2017 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про розірвання договорів банківського вкладу, стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - Рожка Сергія Миколайовича - на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 28 липня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про розірвання договорів банківського вкладу, стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу, відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування вимог ОСОБА_2 посилався на те, що між ним та відповідачем укладені договори депозитного строкового банківського вкладу від 16 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070035899200 та від 14 лютого 2014 року № SAMD8000740642972, відповідно до умов яких він передав банківській установі 5 297, 81 доларів США та 2 668, 50 доларів США, строком на шість місяців, з умовою сплати 9 % річних за користування вкладом.

Вказані договори укладені у відділеннях № № 9902, 99011 у м. Севастополь, Автономна Республіка Крим, однак на його вимогу, ПАТ КБ "ПриватБанк" не повернув вклади та відсотки за цими договорами.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_2 просив суд розірвати договір банківського вкладу "Стандарт" від 16 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070035899200 та стягнути суму вкладу у розмірі 5 297, 81 доларів США, 9 % річних за договором у сумі 1 329 доларів США, 3 % річних за несвоєчасне повернення суми вкладу у розмірі 291, 74 доларів США, пеню у розмірі 3 % річних за кожний день прострочення у сумі 106 485, 98 доларів США, а всього 113 404, 53 доларів США, розірвати договір банківського вкладу від 14 лютого 2014 року № SAMD8000740642972 та стягнути на його користь суму вкладу 2 668, 50 доларів США, 9 % річних за договором у сумі 619, 50 доларів США, пеню за несвоєчасне повернення суми вкладу у розмірі 146, 95 доларів США, пеню у розмірі 3 % за кожний день прострочення у сумі 53 636, 85 доларів США, а разом 57 071, 80 доларів США, відшкодувати моральну шкоду у сумі 5 000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 червня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 28 липня 2016 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 за договором банківського строкового вкладу від 16 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070035899200 заборгованість у сумі 5 540 доларів США, за договором банківського строкового вкладу від 14 лютого 2014 року № SAMD8000740642972 заборгованість у сумі 2 700 доларів США.

В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ "ПриватБанк" - Рожко С.М. - порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладені договори депозитного строкового банківського вкладу від 16 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070035899200 та від 14 лютого 2014 року № SAMD8000740642972, згідно із умовами яких позивач передав банківській установі 5 297, 81 доларів США та 2 668, 50 доларів США відповідно, строком на шість місяців, з умовою сплати 9 % річних за користування вкладом. Вказані договори укладені у відділеннях № № 9902, 99011 у м. Севастополь, Автономна Республіка Крим, однак на вимогу ОСОБА_2, ПАТ КБ "ПриватБанк" не повернув позивачу вклади та відсотки за цими договорами.

Згідно із п. 20 договору банківського вкладу "Стандарт" від 16 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070035899200 та п. 21 від 14 лютого 2014 року № SAMD8000740642972 при укладанні договору банком використовується факсимільне відтворення підпису та підпису Голови правління банку, а також відтворення відтиску печатки банку технічними печатними пристроями.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Положення ст. 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно з пунктом 1.4 Положення залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

Пункт 10.1 Інструкції передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з п. 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції № 337, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Згідно із ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що звертаючись до банку із вимогою про розірвання договорів банківського вкладу та повернення грошових коштів, ОСОБА_2 скористався наданим йому законом правом на дострокове повернення вкладу на першу вимогу. Натомість, відповідач, відмовившись повернути грошові кошти за вказаними договорами, порушив права позивача, як вкладника, у зв'язку з чим зазначені суми вкладів із нарахованими відсотками підлягають стягненню на користь останнього з ПАТ КБ "ПриватБанк".

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.