Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І.,

суддів: Євтушенко О.І.,

Кузнєцова В.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 28 березня 2016 року,

У вересні 2015 року Публічнеакціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування вимог ПАТ "Дельта Банк" посилалося на те, що 10 листопада 2010 року між ПАТ "Дельта Банк" та відповідачем укладено кредитний договір № 004-21503-101110, згідно із умовами якого останній відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та відкрито кредитну лінію на загальну суму 30 000 грн. ПАТ "Дельта Банк" встановив кредитний ліміт 7 800 грн., випустив та надав платіжну картку, здійснював обслуговування на умовах, викладених у Тарифах на обслуговування платіжних карток, що міститься у додатку № 1 до договору, а відповідач прийняла на себе зобов'язання здійснювати погашення кредитних коштів щомісячно на умовах, визначених договором. Невиконання прийнятих на себе відповідачем зобов'язань за договором призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 14 квітня 2015 року становить загальну суму 19 640 грн 55 коп. та складається з тіла кредиту у розмірі 10 790 грн 10 коп., простроченого тіла кредиту у розмірі 3 821 грн 86 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 5 028 грн 59 коп., яку позивач просив суд стягнути із відповідача.

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2015 року, у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 28 березня 2016 року рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 11 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за договором від 10 листопада 2010 року № 004-21503-101110 станом на 14 квітня 2015 року у загальній сумі 18 300 грн 38 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту у сумі 10 790 грн 10 коп., простроченого тіла кредиту у сумі 3 821 грн 86 коп., заборгованості по відсоткам у сумі 3 688 грн 42 коп. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом встановлено, що між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_2 10 листопада 2010 року укладено договір № 004-21503-101110, згідно із умовами якого відповідачу відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та відкрито кредитну лінію на загальну суму 30 000 грн. ПАТ "Дельта Банк" встановив кредитний ліміт 7 800 грн., випустив та надав платіжну картку, здійснював обслуговування на умовах, викладених у Тарифах на обслуговування платіжних карток, що міститься у додатку № 1 до договору, а відповідач прийняла на себе зобов'язання здійснювати погашення кредитних коштів щомісячно на умовах, визначених договором.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість станом на 14 квітня 2015 року, яка становить 18 300 грн 38 коп., що підтверджується випискою з розрахунку заборгованості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконувала, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. При цьому, суд апеляційної інстанції правильно виходив із наданого розрахунку заборгованості та стягнув з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 18 300 грн 38 коп.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 28 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.