Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Демяносова М.В.,

Леванчука А.О.,

Ситнік О.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет застави, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 13 квітня 2016 року,

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" (далі - ТОВ "Вердикт Фінанс") звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 06 вересня 2007 року між АКІБ "Тас-Комерцбанк" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 1603/0907/98-002, за умовами якого останній отримав 28 тис. доларів США строком до 06 вересня 2012 року.

02 лютого 2012 року між ПАТ "Сведбанк", який є правонаступником АКІБ "Тас-Комерцбанк", та TOB "Вердикт Фінанс" було укладено договір факторингу № 11, за яким право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до останнього.

Між TOB "Вердикт Фінанс" та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 1603/0907/98-002-П.

Відповідно до договору поруки ОСОБА_6, як поручитель, поручається за виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обов'язків, які виникли на підставі договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором від 06 вересня 2007 року № 1603/0907/98-002 між АКІБ "Тас-Комерцбанк" та ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір застави від 06 вересня 2007 року № б/н.

Відповідно до договору забезпечення предметом застави є автомобіль марки "МАN", номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2.

При укладенні договору забезпечення сторони визначили вартість предмета застави у розмірі 208 971 грн.

У порушення умов договору ОСОБА_4 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 04 вересня 2015 року заборгованість за кредитом становить 554 896,41 грн.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_6 заборгованість за кредитом у розмірі 2 тис. грн, та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет застави.

Рішенням Братського районного суду Миколаївської область від 17 лютого 2016 року позов TOB "Вердикт Фінанс" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь TOB "Вердикт Фінанс" 2 тис. грн заборгованості за кредитом; звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки "MAN", державний номерний знак НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_4, ОСОБА_5 для погашення заборгованості за кредитним договором від 06 вересня 2007 року шляхом надання права ТОВ "Вердикт Фінанс" на укладання від його імені договору купівлі-продажу з вилученням у відповідачів цього транспортного засобу, а також ключів від нього, технічного паспорту та свідоцтва про реєстрацію.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 13 квітня 2016 року рішення Братського районного суду Миколаївської область від 17 лютого 2016 року в частині позовних вимог TOB "Вердикт Фінанс" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет застави, та стягнення судових витрат скасовано, та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "Вердикт Фінанс" просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

06 вересня 2007 року між АКІБ "Тас-Комерцбанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав 28 тис. дол. США на споживчі цілі до 06 вересня 2012 року під 15% річних.

Належне виконання кредитних зобов'язань забезпечено пенею в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення (п. 5.1 кредитного договору), заставою автомобіля марки "MAN", державний номерний знак НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_7, ОСОБА_5 та порукою ОСОБА_8

Вказані договори застави та поруки укладені відповідно 06 вересня 2007 року та 16 квітня 2015 року.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20 серпня 2010 року задоволено як первісний позов ПАТ "Сведбанк", який є правонаступником АКІБ "Тас-Комерцбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет застави, так і зустрічний позов ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору та договору застави.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ "Сведбанк" 23 424,40 дол. США заборгованості за кредитним договором від 06 вересня 2007 року шляхом звернення стягнення на автомобіль марки "MAN", державний номерний знак НОМЕР_2; розірвано кредитний договір з часу, передачі заставного майна стягувачу та договір застави, укладені 06 вересня 2007 року відповідно між АКІБ "Тас-Комерцбанк" і ОСОБА_4 та АКІБ "Тас-Комерцбанк" і ОСОБА_4, ОСОБА_5

02 лютого 2012 року між ПАТ "Сведбанк", який є правонаступником АКІБ "Тас-Комерцбанк" та ТОВ "Вердикт Фінанс" укладено договір факторингу, за яким право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до останнього.

Таким чином, спір між кредитором і позичальником з використанням такого способу захисту як звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, станом на 11 січня 2010 року на предмет застави вже було вирішено у судовому порядку.

Крім цього матеріали справи містять неодноразові звернення заставодавця до кредиторів щодо виконання, рішення суду від 20 серпня 2010 року по передачі предмета застави.

Також, чинне законодавство не передбачає можливості подвійного задоволення вимог за одним договором.

Отже, встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду Миколаївської області від 13 квітня 2016 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права при її постановленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" відхилити, рішення апеляційного суду Миколаївської області від 13 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.