Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Демяносова М.В.,

Маляренка А.В.,

Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на Ѕ частину квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 травня 2016 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 28 вересня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він проживав із відповідачем у період з 2001 року до 2010 року без реєстрації шлюбу.

26 квітня 2010 року сторони зареєстрували шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сторін народилась донька ОСОБА_6

За час спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права і обов'язки подружжя.

Під час спільного проживання 11 травня 2006 року придбали квартиру АДРЕСА_1, у договорі купівлі-продажу покупцем зазначено відповідача.

18 серпня 2015 року шлюб між ними розірвано.

Вважає, що спірна квартира є спільною сумісною власністю, оскільки придбали дану квартиру за спільні кошти, зароблені ними у Великобританії під час спільного проживання.

Позивач просив визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю, визнати за ним право власності на Ѕ ідеальної частки вказано квартири.

У березні 2016 року позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив визнати факт спільного проживання сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2001-2010 років між ним та ОСОБА_5

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з жовтня 2004 року до 26 квітня 2010 року.

У решті позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 28 вересня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 травня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання права власності на Ѕ частини квартири скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким визнано квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 81,3 кв. м, житловою площею 40 кв. м спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, загальною площею 81,3 кв. м, житловою площею 40 кв. м.

У решті рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про встановлення юридичного факту та скасувати рішення апеляційного суду в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 про встановлення юридичного факту відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу з жовтня 2004 року до 26 квітня 2010 року.

26 квітня 2010 року сторони зареєстрували шлюб у відділі РАЦСу Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис № 508, який рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 18 серпня 2015 року було розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у ОСОБА_9 та ОСОБА_5 народилась донька - ОСОБА_6 (а. с. 12).

ОСОБА_5 знаходилась у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10, який розірвано 04 квітня 2003 року, запис № 91 відділом РАЦСу Чортківського районного управління юстиції Тернопільської області.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 11 травня 2006 року ОСОБА_5 придбала квартиру АДРЕСА_1.

За правилами статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Отже, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте),а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15.

Апеляційним судом встановлено, що сторони за період спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу перебували на заробітках за кордоном, що підтверджує те, що спірна квартира набута в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Після придбання квартири сторони в ній проживали разом.

Матеріали справи не містять доказів придбання ОСОБА_5 спірної квартири за особисті кошти, як не містять належних доказів, які б підтверджували надання ОСОБА_5 іншими особами коштів для придбання спірної квартири.

Доводи касаційної скарги щодо витрат на придбання спірної квартири особистих коштів отриманих від відчуження власної нерухомості спростовуються матеріалами справи та встановленими судами фактами.

Отже, встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 травня 2016 року в частині залишення без змін рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 28 вересня 2016 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 28 вересня 2016 року ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх постановленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 травня 2016 року в частині залишення без змін рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 28 вересня 2016 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 28 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.