Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В.,

Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційними скаргами ОСОБА_4 на ухвалу та постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року та від 26 вересня 2016 року у справі № 755/25615/14-а за позовом ОСОБА_4 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -

3 вересня 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва (далі УПФ), в якому просила визнати протиправною відмову щодо перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до довідки про заробітну плату, виданої ПАТ "Укртелеком" від 14 березня 2014 року № 10/1; зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії по інвалідності з 1 вересня 2013 року та стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що після зміни постійного місця проживання та постановлення на облік відповідача, останнім, протиправно було зменшено розмір раніше призначеної їй пенсії з 4532,89 грн. до 2419,95 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року, позовну заяву в частині вимог за період з 1 вересня 2013 року по 2 березня 2014 року залишено без розгляду.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року, позов задоволено частково, визнано протиправною відмову УПФ щодо перерахунку позивачу пенсії по інвалідності відповідно до довідки про заробітну плату, виданої ПАТ "Укртелеком" від 14 березня 2014 року № 10/1. Зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_4 з 3 березня 2014 року.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, у яких просить їх скасувати, визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом за період з 1 вересня 2013 року по 2 березня 2014 року та задовольнити позовні вимоги за цей період.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_4 з 2 липня 1996 року перебувала на обліку в УПФУ в Корольовському районі м. Житомир.

На підставі рішення Корольовського райсуду м. Житомира від 25 лютого 1994 року ОСОБА_4 визнана інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та з 28 травня 1998 року їй була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року зобов'язано УПФ у Корольовському районі м. Житомира перерахувати та виплатити ОСОБА_4 у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю як інваліду ІІ групи 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У зв'язку зі зміною місця проживання, позивач з 1 вересня 2013 року стала на облік в УПФУ в Дніпровському району м. Києва.

Після нарахування пенсії, позивач дізналась про зменшення її розміру з 4532,89 грн. до 2419,95 грн., у зв'язку з чим, звернулась до відповідача.

На звернення ОСОБА_4, відповідач листом від 17 грудня 2013 року повідомив її про те, що при постановці на облік пенсію обчислено без врахування заробітку, оскільки довідка про заробітну плату, що знаходиться в матеріалах пенсійної справи, не містить кутового штампу та дати видачі.

Звернувшись до відповідача з листами від 23 липня 2014 року та від 28 липня 2014 року і надавши довідку про заробітну плату з печаткою підприємства, позивач просила здійснити перерахунок пенсії, проте УПФ відмовилося зробити вказаний перерахунок.

Задовольняючи позовні вимоги за період з 3 березня 2014 року та залишаючи позов без розгляду в іншій частині вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт виконання позивачем робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження встановлено рішенням суду, проте, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення з позовом до суду.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду закріплені в ст. 100 КАС України, в якій зазначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, заявивши позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії з 1 вересня 2013 року, звернулася з позовом до суду 3 вересня 2014 року, тобто з пропуском шестимісячного строку встановленого ст. 99 КАС України. При цьому, позивач зазначає, що про неправомірні дії УПФ вона дізналася з листа відповідача від 17 грудня 2013 року.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що про порушення свого права ОСОБА_4 повинна була дізнатися при отриманні нею у вказаний період пенсійних виплат, які їй нараховувались та виплачувались щомісячно у меншому розмірі, ніж за попереднім місцем проживання.

Оскільки, підстави для визнання причин пропуску строку звернення позивача до суду поважними відсутні, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про залишення позовної заяви в частині вимог за період з 1 вересня 2013 по 2 березня 2014 року без розгляду.

Щодо позовних вимог за період з 3 березня 2014 року, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про їх задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках; у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Корольовського райсуду м. Житомира від 25 лютого 1994 року встановлено факт виконання ОСОБА_4 робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому відмова відповідача призначити пенсію на підставі даних довідки про заробітну плату виданої ПАТ "Укртелеком" від 14 березня 2014 року № 10/1 є необґрунтованою.

Необхідно також зазначити, що на запит суду першої інстанції надійшла відповідь з ПАТ "Укртелеком" (Житомирська філія) з довідкою про заробітну плату ОСОБА_4, довідкою про направлення ОСОБА_4 до зони відчуження та довідкою про участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які також підтверджують право позивача на пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Враховуючи вище наведене, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 у межах шестимісячного строку звернення до суду, а саме з 3 березня 2014 року.

Крім цього, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з судами попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000 грн., оскільки позивачем не доведено факту спричинення моральної шкоди, вини та протиправності дій відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та спричиненням моральної шкоди, не надано жодних доказів завдання позивачеві фізичного болю, душевних страждань або приниження репутації фізичної особи (виписки з історії хвороби, дані медичного обстеження, докази втрати репутації тощо).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційні скарги ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року, постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.