Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства "Львіввугілля" про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області

від 19 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області

від 22 листопада 2016 року,

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з державного підприємства "Львіввугілля" (далі - ДП "Львіввугілля") на його користь відшкодування моральної шкоди у зв'язку з втратою здоров'я та профпрацездатності у розмірі 150 000 грн.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилався на те, що стаж його роботи на шахті № 1 "Червоноградська" становить 27 років 2 місяці 24 дні, а 28 листопада 1985 року Львівською обласною лікарсько-трудовою експертною комісією було складено акт № 399, у якому йому визначено втрату загальної працездатності в розмірі 30 % і професійної працездатності в розмірі 50 % безстроково та встановлено ІІІ групу інвалідності; причиною виникнення професійного захворювання зазначено виконання підземних робіт на шахті № 1 "Червоноградська" під дією шкідливих факторів виробничого середовища, а саме: шум, пил, мікроклімат, важка і напружена праця.

Посилаючись на те, що внаслідок отримання професійного захворювання йому завдано моральну шкоду, яка полягає у порушенні його морального та психологічного стану в зв'язку із профзахворюванням, а тому вважав, що відповідач, як роботодавець, який не забезпечив йому безпечні і нешкідливі умови праці, повинен відшкодувати йому моральну шкоду, у зв'язку із чим просив задовольнити позов.

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 19 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 19 вересня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі, застосувавши норми матеріального права, які їх регулюють, керувалися вимогами Порядку ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1997 року № 939 (939-97-п) , та виходили з того, що відповідно до акта робочої комісії про закінчення фізичного закриття шахти "Червоноградської" від 09 лютого 2000 року № 48 генеральним підрядником "Укрзахідвуглебуд" виконане фізичне закриття шахти "Червоноградська", у зв'язку із чим дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем правомірності звернення до ДП "Львіввугілля", яке не є правонаступником вказаної шахти, із вимогами про відшкодування моральної шкоди.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 19 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 22 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.