Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В., Ситнік О.М., Ступак О.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Одеського національного університету імені І.І. Мечникова про визнання договорів продовженими на невизначений строк, поновлення на роботі та стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 липня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Одеського національного університету імені І.І. Мечникова про визнання трудового договору, що згідно наказу ректора Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова № 2247-18 від 26 липня 2012 року був переукладений 01 вересня 2012 року між ОСОБА_4 та Одеським національним університетом ім. І.І. Мечникова про роботу останнього на посаді доцента кафедри світового господарства та міжнародних економічних відносин таким, що 01 вересня 2014 року продовжено на невизначений строк; визнати трудовий договір, що згідно наказу ректора Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова № 2149-18 від 08 липня 2014 року був переукладений між ОСОБА_4 та Одеським національним університетом ім. І.І. Мечникова про роботу останнього на посаді доцента кафедри світового господарства та міжнародних економічних відносин, частково недійсним у частині визначення строку даного трудового договору; визнати незаконним та скасувати наказ ректора Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова № 310-18 від 10 лютого 2015 року про звільнення ОСОБА_4 з роботи з посади доцента кафедри світового господарства та міжнародних економічних відносин цього університету, на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України; визнати незаконним та скасувати запис № 21 від 28 лютого 2015 року в трудовій книжці ОСОБА_4 про його звільнення з роботи з посади доцента кафедри світового господарства та міжнародних економічних відносин цього університету, на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, згідно наказу № 310-18 від 10 лютого 2015 року; визнати звільнення ОСОБА_4 з 28 лютого 2015 року з посади доцента кафедри світового господарства та міжнародних економічних відносин Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова № 310-18 від 10 лютого 2015 року незаконним, поновивши його на цій посаді; стягнути з Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 березня 2015 року по день поновлення на роботі. Посилаючись на ст. 39-1 КЗпП України, вважає, що трудові договори припинені з ним не були, бо він не мав щирої волі щодо переукладання договорів, встановлення терміну у договорі у 6 місяців не відповідало його інтересам, що переукласти договори його змушувала адміністрація відповідача. Такі дії адміністрації спричинили йому моральну шкоду, яку він оцінює у 250 000 грн та просить стягнути з відповідача.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 липня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач всупереч вимогам ст. 10, 60 ЦПК України не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, оскільки термін дії строкового трудового договору було встановлено за погодженням сторін до 28 лютого 2015 року. До цієї заяви позивач додав також заяву про звільнення його із займаної посади за власним бажанням. 10 лютого 2015 року відповідачем було звільнено його з роботи з 28 лютого 2015 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору (п. 2 частини 1 ст. 36 КЗпП України).

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.