Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Умнової О.В.,

Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт", треті особи: незалежна профспілка працівників Іллічівського морського торговельного порту, профспілка робітників морського транспорту Іллічівського морського торговельного порту, спілка професіоналів докерів-механізаторів Іллічівського морського торговельного порту, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання наказів незаконними та їх скасування, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 17 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2016 року, касаційною скаргою державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на рішення апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2016 року

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 11 лютого 2004 року працювала на посаді тальмана 4-го терміналу державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (далі - ДП "Іллічівський морський торговельний порт"). Наказами від 26 січня 2015 року № 33 "Про переміщення працівників підприємства" та № 46/О її переміщено на роботу тальманом 3-го терміналу. Вважає ці накази незаконними, оскільки: - було збільшено штат на 3-му терміналі, який ліквідується; - її було переміщено до іншого структурного підрозділу, що не було обумовлено укладеним з нею трудовим договором. Фактично відбулося не переміщення, а її переведення, на що потрібні попередження її не пізніше як за два місяці до майбутнього переведення та її попередня згода, попередження за три місяці профспілки, членом якої вона є. 21 квітня 2015 року її було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України без попередньої згоди Незалежної профспілки працівників порту.

Враховуючи викладене, позивачка просила поновити їй строк на оскарження вказаних вище наказів директора ДП "Іллічівський морський торговельний порт" від 26 січня 2015 року; визнати незаконним та скасувати накази директора ДП "Іллічівський морський торговельний порт" від 26 січня 2015 року; визнати незаконним та скасувати наказ першого заступника директора ДП "Іллічівський морський торговельний порт" від 21 квітня 2015 року про припинення трудового договору та її звільнення з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити її на роботі; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 17 березня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2016 року рішення районного суду скасовано, й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (далі - ДП "Іллічівський морський торговельний порт") від 21 квітня 2015 року № 228/О-4 про припинення трудового договору з ОСОБА_2 за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_2 на роботі в ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на посаді тальмана. Стягнуто з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, визначений без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, у сумі 54 564,03 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ДП "Іллічівський морський торговельний порт" просить скасувати рішення апеляційного суду в частині вимог про стягнення страхового відшкодування, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та змінити рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення її позову в повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарг цих висновків не спростовують.

Скасовуючи рішення районного суду та частково задовольняючи позов, апеляційний суд на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що переміщення ОСОБА_2 на роботу тельмана 3-го терміналу відбулося без порушення вимог трудового законодавства, до 15 лютого 2015 року вона виходила на роботу тельмана 3-го терміналу. При цьому її звільнення проведено за відсутності згоди профспілкового органу, тобто з порушенням трудового законодавства, тому вона підлягає поновленню на роботі.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що у зв'язку з наведеним відповідач зобов'язаний виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу, який судом обчислено відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) .

Доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України) і на законність рішення апеляційного суду не впливає.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційні скарги і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційні скарги ОСОБА_2 та державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 13 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.