Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Іваненко Ю.Г., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" про стягнення доплат до заробітної плати, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди, за касаційними скаргами ОСОБА_4 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 2 червня 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 4 жовтня 2016 року та приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" на рішення апеляційного суду м. Києва від 4 жовтня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем, за наказом якого від 23 березня 2015 року № 44 була притягнута до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків юрисконсульта відділу юридичного департаменту. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 7 липня 2015 року зазначений наказ було визнано незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач ОСОБА_4 зазначала, що за період дії наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани - з 23 березня по 21 жовтня 2015 року їй безпідставно та незаконно не доплачувалася заробітна плата, а саме: преміальна її частина. Оскільки підставою невиплати премії був наказ, який у подальшому судом було визнано незаконним, то позивач просила стягнути на свою користь з відповідача невиплачені доплати (премії) до заробітної плати за період з березня по жовтень 2015 року по 1 985 грн щомісячно, а всього 15 880 грн, а також невиплачену премію за травень 2015 року у розмірі 1 000 грн, яка виплачувалася всім працівникам, крім неї.

Також ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача у порядку ч. 5 ст. 95 КЗпП України інфляційні втрати за невиплачені премії за період з березня по жовтень 2015 року включно у сумі 889 грн 47 коп., а також виплату за лікарняним листком у сумі 162 грн 44 коп. та 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 2 червня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто на її користь з приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" 15 000 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 4 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено в частині визначення розміру моральної шкоди, що підлягала стягненню з приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" на користь ОСОБА_4, зменшено її розмір з 15 000 грн до 2 000 грн. В іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 2 червня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про задоволення її позову у повному обсязі.

Приватне акціонерне товариство "Українська гірничо-металургійна компанія", у поданій до суду касаційній скарзі, просить змінити рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та з урахуванням зміни апеляційним судом рішення суду першої інстанції, дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених ОСОБА_4 позовних вимог в частині стягнення з відповідача на її користь доплат до заробітної плати, інфляційних втрат та виплати за лікарняним листком, а також суд апеляційної інстанції приймаючи до уваги встановлені у рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 7 липня 2015 року обставини, які в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню, виходячи із засад розумності і справедливості, обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 2 000 грн.

Такий висновок апеляційного суду в частині зменшення розміру відшкодування моральної шкоди відповідає п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) та узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16 січня 2012 року у справі № 6-54цс11.

Наведені в касаційних скаргах доводи заявників є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_4 та приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" відхилити, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 2 червня 2016 року в незміненій частині та рішення апеляційного суду м. Києва від 4 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.