У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Костенка А.В.,
суддів:
Лященко Н.П., Прокопчука Ю.В., Патрюка М.В., Тітова
Ю.Г., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 3\4 частини
будинку, поділ його в натурі та відшкодування витрат на поховання
й позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності
на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_3 на
рішення Буринського районного суду Сумської області від 19 грудня
2003 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних
справах апеляційного суду Сумської області від 29 березня 2004
року,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1. і ОСОБА_2. звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3.
про визнання права власності на 3/4 частини будинку, поділ його в
натурі та відшкодування витрат на поховання. У подальшому позивач,
змінивши свої позовні вимоги, просив визнати за ним право
власності на 2/3 частини будинку, обгрунтовуючи тим, що з 1960
року до 1974 року він за сумісні зі своєю матір'ю, ОСОБА_5., кошти
збудував будинок № АДРЕСА_1 в м. Бурині, 1\2 частина якого
належить йому на праві власності, хоча будинок зареєстровано на
ім'я ОСОБА_5.
Відповідно до заповіту, посвідченого Путивльською
нотаріальною конторою 19 серпня 1988 року, ОСОБА_5. заповіла 1/2
частину будинку онуку - ОСОБА_3., а 14 травня 2001 року вона
померла. ОСОБА_1. як непрацездатний має право на обов'язкову
частку в спадковому майні в розмірі 1/6 частини будинку, а як
співвласнику йому належить 1/2 частина будинку, тобто 2/3 частини
будинку, які він бажає отримати в натурі.
Позивачка ОСОБА_2., дружина ОСОБА_1., свої позовні вимоги
обгрунтовувала тим, що 31 травня 1975 року зареєструвала шлюб із
ОСОБА_1. і проживала з ним у спірному будинку. Мати чоловіка тяжко
хворіла, тому в період з 1999 року до 2001 року вони доглядали
її, на що витратили 2 612 грн., а також понесли витрати на
поховання ОСОБА_5. у розмірі 1 510 грн. У зв'язку із цим позивачі
просили стягнути з ОСОБА_3. як спадкоємця за заповітом 1740 грн. -
1/2 частину коштів, витрачених на догляд за ОСОБА_5., та 712
грн. - 1/2 витрат на поховання.
ОСОБА_4. звернулася з позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_3. про
визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна, оскільки
як непрацездатна вона має право на обов'язкову частку в спадщині,
пізніше, змінивши свої позовні вимоги, просила визнати за нею
право власності на 1/2 частину спадкового майна, на яке не
поширюється заповіт.
Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 19
грудня 2003 року, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів
судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської
області від 29 березня 2004 року, позов ОСОБА_1., ОСОБА_2. до
ОСОБА_3. про визнання права власності на 3/4 частини будинку,
поділ його в натурі та відшкодування витрат на поховання
задоволено частково.
Виділено ОСОБА_1. 2/3 частини жилого будинку з надвірними
будівлями, розташованого в будинку № АДРЕСА_1 в м. Бурині та
зареєстрованого на ОСОБА_5., а саме: сіни 1-7 площею 3,6 кв. м,
сіни 1-1 - 7,6 кв. м, комору 1-2 - 4,7 кв. м, прихожу 1-3 - 4,7
кв. м, кімнату 1- 4 - 5,5 кв. м, кухню 1-5 - 9,4 кв. м, літню
кухню "Б", сарай "В", погріб "ПГ", сарай "Г", 1/2 частину огорожі
вартістю 12 446 грн., що на 183 грн. перевищує вартість 2/3
частини будинку; визнано за ним право власності на це майно.
Зобов'язано ОСОБА_1. при необхідності закласти дверний отвір
із прихожої 1-3 у кімнату 1-6 та провести перебудову опалювальної
системи для своєї частини будинку.
Визнано за ОСОБА_3. право власності на 1/6 частину будинку №
АДРЕСА_1 в м. Бурині. У задоволенні решти позовних вимог
відмовлено.
Позов ОСОБА_4. до ОСОБА_1., ОСОБА_3. про визнання права
власності на спадкове майно задоволено частково: визнано недійсною
заяву ОСОБА_4. про відмову від обов'язкової частки на користь
ОСОБА_3., визнано за нею право власності на 1/6 частину будинку №
АДРЕСА_1 в м. Бурині. У задоволенні решти позовних вимог
відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3. 59 грн. 50 коп. державного мита на
користь держави.
Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3. 183 грн. грошової
компенсації за перевищення частки в спадковому майні.
ОСОБА_4., ОСОБА_3. звернулися до Верховного Суду України з
касаційною скаргою в якій просять скасувати постановлені в справі
рішення, посилаючись на порушення судовими інстанціями норм
процесуального права та неправильне застосуванням норм
матеріального права.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції, з висновками
якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що
після смерті ОСОБА_5. залишилося спадкове майно, що складалося з
1/2 частини будинку № АДРЕСА_1 в м. Бурині, яку відповідно до
заповіту, посвідченого Путивльською нотаріальною конторою НОМЕР_1,
вона заповідала онуку - ОСОБА_3.
Однак відповідно до вимог ст. 535 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
непрацездатні діти спадкоємця мають право на обов'язкову частку в
спадковому майні. У ОСОБА_5. на час її смерті було двоє
непрацездатних дітей: ОСОБА_1. та ОСОБА_4.
Остання звернулася із заявою до нотаріальної контори про
відмову від обов'язкової частки в спадщині на користь сина -
ОСОБА_3., проте в судовому засіданні вона вказала, що її заяву
неправильно зареєстровано нотаріусом, вона не мала наміру
відмовлятися від спадщини.
Судом визнано зазначену заяву частково недійсною, а ОСОБА_4.
спадкоємцем, що має право на обов'язкову частку в спадщині після
смерті ОСОБА_5. При цьому судом ураховано, що ОСОБА_4 приймала
участь у похованні матері та фактично прийняла спадщину.
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної
інстанцій погодитися не можна виходячи з наступного.
З пояснень позивача ОСОБА_1. вбачається, що господарство, в
якому проживали мати сторін, ОСОБА_5, він та його дружина,
ОСОБА_2, відносилося до соціальної групи колгоспних дворів,
головою якого була спадкодавець. Коли колгосп було реорганізовано
в радгосп, колгоспний двір, членами якого були названі вище
особи, перетворився у двір робітників (службовців).
Суди цій обставині належної уваги не приділили, хоча шляхом
витребування необхідних доказів (довідок сільської ради, виписок з
погосподарських книг тощо) мали б з'ясувати: чи було дане
господарство колгоспним двором, хто був його головою та членами,
коли двір перетворився в господарство робітників (службовців).
Необхідно було також з'ясувати склад відсутніх членів колгоспного
двору (при наявності таких), які мали б право на частку в його
майні; визначити вартість спірного майна, а також вирішити
питання: становить це майно спільну сумісну власність колгоспного
двору чи є особистою власністю окремих його членів або спільною
сумісною власністю подружжя.
При цьому розміри часток колишніх членів колгоспного двору в
спільному майні, яке належало дворові й збереглося після його
перетворення в господарство робітників або службовців, визначалися
відповідно до чинної на той час ст. 123 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
- при
поділі майна, яке є спільною власністю колгоспного двору, суди
повинні виходити з принципу рівності часток усіх колишніх членів
двору, в тому числі непрацездатних і неповнолітніх.
При повному з'ясуванні викладених вище обставини можна буде
визначити частку спадкового майна і, урахувавши право спадкоємців
за законом на обов'язкову частку спадщині, провести поділ
будинку.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4. у
шестимісячний строк після смерті матері подала до нотаріальної
контори заяву, в якій відмовилася від свого права на обов'язкову
частку в спадщині.
Судами при вирішенні спору не враховано, що відмова від
спадщини є самостійною угодою та потребує самостійного визнання її
недійсною в судовому порядку з підстав, передбачених чинним
цивільним законодавством.
У матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_4.
оспорювала свою відмову від спадщини, а наявна на а.с. 116 заява
не може оцінюватися як належним чином оформлене оспорювання
попередньої відмови від спадщини.
Однак суд, вийшовши за межі позовних вимог, визнав відмову
ОСОБА_4. від спадщини недійсною та визначив їй частку спадкового
майна.
При викладених обставинах постановлені в справі рішення без
змін залишитися не можуть і підлягають скасуванню з направленням
справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у ході якого
суду належить урахувати наведене й залежно від установленого
вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Буринського районного суду Сумської області від 19
грудня 2003 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 29
березня 2004 року скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й
оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
А.В. Костенко
Н.П. Ляшенко
Ю.В. Прокопчук
Ю.Г. Тітов