Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Чорнухинського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року

у справі № 549/572/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до УПФ України в Чорнухинському районі Полтавської області, в якому просила визнати дії протиправними та зобов'язати перевести її на пенсію по втраті годувальника з 13 жовтня 2015 року відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та провести відповідні виплати з урахуванням виплаченої пенсії.

Постановою Чорнухинського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із завою про переведення її з пенсії за вислугу року на пенсію по втраті годувальника відповідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) з урахуванням норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) за померлого чоловіка ОСОБА_2, який помер 03 жовтня 2014 року.

Проте, відповідач листом від 22 жовтня 2015 року № 76 відмовив позивачу в задоволенні заяви, оскільки вона не досягла пенсійного віку відповідно до статті 26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно частини першої статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по 3 групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. Дружина померлого, яка не була на його утриманні, має право на пенсію в зв'язку з втратою годувальника, якщо втратила джерело засобів існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено пенсійний вік 60 років.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 не досягла пенсійного віку визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",та не є інвалідом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності дій УПФ України в Чорнухинському районі Полтавської області стосовно відмови позивачу у переведенні на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , оскільки на дату звернення позивача із заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника не досягла встановленого законодавством пенсійного віку.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Чорнухинського районного суду Полтавської області від 22 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .