У х в а л а
іменем україни
13 грудня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Лященко Н.П., Патрюка М.В.,
Прокопчука Ю.В., Тітова Ю.Г., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус
ОСОБА_5, про визнання договору купівлі-продажу квартири частково
недійсним, визнання належним її покупцем, визнання права власності
на квартиру, за касаційною скаргою представника позивача -
ОСОБА_6 - на рішення апеляційного суду Запорізької області від 8
липня 2005 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним
позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що в серпні 2002 року він
вирішив купити для себе квартиру, підшукав відповідний варіант, а
саме квартиру АДРЕСА_1, яку продавала ОСОБА_3. Позивач позичив
гроші для придбання цієї квартири. Здійснення угоди в нотаріальній
конторі було призначено на 13 вересня 2002 року. Оскільки в цей
день ОСОБА_1 повинен був терміново виїхати у відрядження, тому
попросив ОСОБА_2 оформити договір на своє ім'я з подальшим
переоформленням угоди на ім'я позивача. Договір був оформлений
відповідно до вимог чинного законодавства, але потім ОСОБА_2
відмовився від переоформлення права власності на квартиру на ім'я
ОСОБА_1. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив
задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 лютого
2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 8 липня
2005 року рішення районного суду скасовано й ухвалено нове
рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник позивача - ОСОБА_6 - ставить
питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в
силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги
порушенням судом норм матеріального й процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення
позову ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що укладений між
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір не є удаваним, позивач був присутній
при здійсненні спірної угоди в нотаріальній конторі й не ставив
питання про оформлення квартири на своє ім'я.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки
він зроблений без повного з'ясування обставин, які мають значення
для справи.
Як установлено судом першої інстанції, 13 вересня 2002 року
між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір
купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4, яка
на момент укладення договору була в зареєстрованому шлюбі з
позивачем.
Досліджені в судовому засіданні показання свідків а також
письмові докази (попередній договір на купівлю спірної квартири
від 21 серпня 2002 року, підписаний ОСОБА_4 (а. с. 27); розписка
від 10 вересня 2002 року, що видана ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_1 про
отримання від останнього грошей у сумі 17000 грн. як оплату за
спірну квартиру (а. с. 29); договори позики, укладені між ОСОБА_8
та ОСОБА_1, на суму 21 000 грн. та 220 000 грн. і розписки про
отримання зазначених сум (а.с. 72-75) свідчать про те, що
фактичним покупцем та власником квартири є позивач. Крім того, у
судовому засіданні 21 травня 2004 року ОСОБА_1 було надано
оригінали накладних на придбання будматеріалів для ремонту
квартири на загальну суму більш ніж 200 000 грн. Позивач виступав
замовником робіт з водопостачання, опалення та каналізації,
оплачував і приймав виконані роботи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого
висновку про те, що ОСОБА_1 необхідно визнати належним покупцем за
договором купівлі-продажу спірної квартири. Рішення цього суду в
цій частині відповідає вимогам закону та обставинам справи й було
скасоване судом апеляційної інстанції помилково.
Разом з тим рішення суду першої інстанції в частині визнання
за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 підлягає
скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки в
порушення ст.ст. 159, 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
це питання з
достатньою повнотою не з'ясовано.
Суд не з'ясував і не мотивував, на підставі яких доказів він
дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право власності на всю спірну
квартиру.
Керуючись статтями 338, 339, 345 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 -
задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 8 липня
2005 року скасувати, а рішення Жовтневого районного суду м.
Запоріжжя від 17 лютого 2005 року в частині визнання за ОСОБА_1
права власності на квартиру АДРЕСА_1 скасувати, а справу в цій
частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В
іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від
17 лютого 2005 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.П. Пшонка
Судді:
Н.П. Лященко
М.В. Патрюк Ю.В. Прокопчук Ю.Г. Тітов