Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Дьоміної О.О., Маляренка А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації - Паламарчука Віталія Віталійовича до ОСОБА_5 про повернення коштів, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації - Паламарчука Віталія Віталійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року,

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Банк національний кредит" (далі - ПАТ "Банк національний кредит") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації - Паламарчука В.В. звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 26 листопада 2014 року між ПАТ "Банк національний кредит" та ОСОБА_6, яка діяла від імені ОСОБА_5 укладений договір № 526478-ДР-001 депозитного вкладу "Стандарт" строком на 3 місяці у національній валюті, відповідно до умов якого банк відкрив депозитний рахунок НОМЕР_1, а відповідач вніс на цей рахунок грошові кошти у сумі 200 000 грн з процентною ставкою 24,5% річних, а у разі дострокового розірвання договору 2,0 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

11 лютого 2015 року відповідач звернувся до банку із заявою про дострокове розірвання депозитного договору.

У цей же день між банком та ОСОБА_5 укладено договір про внесення змін № 1 до договору № 526478-ДР-001 депозитного вкладу "Стандарт" від 26 листопада 2014 року, згідно з умовами якого банк прийняв на себе зобов'язання сплатити відповідачу суму нарахованих процентів без застосування їх перерахунку за зниженою відсотковою ставкою.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 114 від 05.06.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит" з 08 червня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк національний кредит".

У результаті проведення перевірки вказаного договору про внесення змін було виявлено, що вказаний договір є нікчемним, у зв'язку з незастосуванням перерахунку нарахованих відсотків за зниженою відсотковою ставкою, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу коштів у розмірі 7 660 грн 77 коп. У зв'язку з вищевикладеним позивач просив зобов'язати відповідача вчинити дії щодо повернення вказаних коштів.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації - Паламарчука В.В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 26 листопада 2014 року між ПАТ "Банк національний кредит" та ОСОБА_6, яка представляла інтереси ОСОБА_5, укладено договір № 526478-ДР-001 депозитного вкладу "Стандарт" строком на 3 місяці (92 дні) в національній валюті (без капіталізації процентів) (а.с 5-7).

Відповідно до п.п. 2.1. - 2.3. договору, банк відкриває вкладнику депозитний рахунок НОМЕР_1, а вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 200 000 грн у національній валюті на умовах цього договору. Депозит залучається з 26 листопада 2014 року до 26 лютого 2015 року (включно). Банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 24,5% річних.

У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку (п. 3.7. Договору).

11 лютого 2015 між ПАТ "Банк національний кредит" та ОСОБА_5 укладено договір про внесення змін № 1 до договору банківського вкладу "Стандарт" № 526478-ДР-001 від 26 листопада 2014 року, відповідно до умов якого сторони домовились внести зміни в п. 3.7. договору та викласти його у наступній редакції, що у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 24,5 % річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку (а.с. 9).

11 лютого 2015 року ОСОБА_5 звертався до позивача з заявою про дострокове розірвання депозитного договору та повернення суми депозиту та нарахованих відсотків (а.с. 8) та отримав кошти по вкладу за відповідною ставкою 24,5 % (а.с. 12-15).

Постановою Правління Національного банку України № 358 від 05.06.2015 ПАТ "Банк національний кредит" віднесено до категорії неплатоспроможних банків.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 114 від 05.06.2015 р. "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит" з 08 червня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк національний кредит".

Постановою Правління Національного Банку України від 28.08.2015 р. № 563 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк національний кредит" та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука В.В.

Проведеною перевіркою договору про внесення змін № 1 від 11 лютого 2015 року до договору № 526478- ДР-001 депозитного вкладу "Стандартний" строком на 3 місяці (92 дні) у національній валюті (без капіталізації процентів) від 26 листопада 2014 року, укладеного між відповідачем та позивачем було виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п.1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 7 660 грн 77 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду (ч. 3 ст. 38 Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 Закону про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів щодо витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки оспорюваний правочин було укладено 11 лютого 2015 року посадовими особами ПАТ "Банк національний кредит", тобто особами які мали вчиняти правочини платоспроможного на той час банку, а процедуру виведення банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації розпочато лише з 08 червня 2015 року, тому твердження позивача щодо нікчемності правочину на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є безпідставним, підстави для визнання правочину недійсним відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не вбачається.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації - ПаламарчукаВіталія Віталійовича відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.