127/292/15-ц Про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих державною виконавчою службою - 13.03.2017 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Староміського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України, Головного управління державної казначейської служби України у Вінницькій області, Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа - Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України "Вінниця-Інформ-Ресурси", про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою Староміського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на рішення апеляційного суду Вінницької області від 22 серпня 2016 року,

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 24 грудня 2014 року його автомобіль марки Fiat Doblo Cargo, державний номерний знак НОМЕР_1, було зупинено інспектором державної патрульної служби роти Державної патрульної служби (далі - ДПС) Управління Державної автомобільної інспекції м. Вінниці Білим В.О., який повідомив йому про те, що автомобіль перебуває у розшуку на підставі постанови державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (далі - Староміського ВДВС Вінницького МУЮ) від 03 грудня 2014 року, у зв'язку з чим інспектор ДПС склав акт огляду тимчасово затриманого транспортного засобу, що передається на тимчасове зберігання.

У ВДВС йому роз'яснили, що арешт на автомобіль накладено у межах виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим 22 серпня 2012 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Джамбул, Казахстан, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, проживаючого у квартирі АДРЕСА_1, грошових коштів у розмірі 392 грн.

Посилаючись на те, що він не є боржником у зазначеному виконавчому провадженні, а його автомобіль було вилучено незаконно, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 346 грн 19 коп., які він сплатив за перебування автомобіля на спеціальному майданчику і витратив кошти на таксі до ВДВС, та моральну шкоду у розмірі 1 тис. грн.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22 серпня 2016 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2016 року скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з Староміського ВДВС Вінницького МУЮ на користь ОСОБА_4 349 грн 19 коп. на відшкодування майнової шкоди та 500 грн на відшкодування моральної шкоди, шляхом списання Головним управлінням державної казначейської служби України у Вінницькій області коштів з рахунків державної виконавчої служби, а у разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Староміський відділ державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що на виконанні державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького МУЮ Сільницького А.В. з 02 вересня 2014 року перебувало виконавче провадження № 44575377 за виконавчим листом Вінницького міського суду Вінницької області № 127/226/14, виданим 22 серпня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Джамбул, Казахстан, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, проживаючого у квартирі АДРЕСА_1, судових витрат за проведення експертизи у кримінальному провадженні у розмірі 392 грн (а. с. 59, 60, т. 1).

02 вересня 2014 року державний виконавець Староміського ВДВС Вінницького МУЮ направив до Центру з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів м. Вінниця та Вінницького району УМВС України у Вінницькій області запит про надання інформації про наявність майна та поточних рахунків, зареєстрованих за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 61, т. 1).

Із запиту вбачається, що у ньому відсутнє посилання на населений пункт, у якому проживає особа, майно якої розшукувалося виконавцем.

Відповідно до витягу з журналу карток автомобіль Fiat, модель Doblo Cargo, 2006 року випуску, білий, № кузова: НОМЕР_4, належить ОСОБА_4, який проживає з адресою: квартира АДРЕСА_2.

Не надавши значення тому, що у наданій відповіді на запит відсутній рік народження власника автомобіля, його реєстраційний номер облікової картки платника податків, та зазначена інша адреса проживання, державний виконавець, без додаткової перевірки, 03 грудня 2014 року постановою оголосив розшук автомобіля Fiat Doblo Cargo, білий, № кузова: НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 65, т. 1). Постановою від 03 грудня 2014 року державний виконавець наклав арешт на зазначений автомобіль (а. с. 66, т. 1).

На підставі вказаних постанов державного виконавця 24 грудня 2014 року на 346-му кілометрі автомобільної дороги М-12 Стрий Знам'янка (стаціонарний пост "Літин") інспектор ДПС роти ДПС УДАІ м. Вінниці затримав автомобіль позивача, у результаті чого автомобіль було переміщено на штраф майданчик за актом № 439 (а. с. 10, т. 1)

Постановою державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького МУЮ Сільницького А.В. від 24 грудня 2014 року припинено розшук автомобіля автомобіля Fiat Doblo Cargo, білий, № кузова: НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_1 у зв'язку з тим, що він не належить боржнику ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Джамбул, Казахстан, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, а належить ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 (а. с. 68, т. 1).

Постановою державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького МУЮ Сільницького А.В. від 30 грудня 2014 року звільнено з-під арешту та припинено розшук автомобіля, що належить позивачу (а. с. 70, т. 1).

Про те, що автомобіль позивача перебував з 24 по 25 грудня 2014 року на штрафмайданчику свідчать акт від 24 грудня 2014 року № 439 та заява позивача про повернення автомобіля з майданчика тимчасового зберігання від 25 грудня 2014 року на ім'я директора ДП МВС України "Вінниця-Інформ-Ресурси" (а. с. 10, 15, т.1).

Витрати позивача на утримання автомобіля на штраф майданчику підтверджено квитанціями на суму 349 грн 19 коп. (а. с. 13, 14 т. 1).

У п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" (v0006740-14) роз'яснено, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних особі про відшкодування завданої шкоди рішенням, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень cт. 56 Конституції України (254к/96-ВР) , cт. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) , ч. 2 cт. 87 "Про виконавче провадження", а також з cт. cт. 1173, 1174 ЦК України (435-15) і враховувати, що у таких справах відповідачем є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Відповідно до cт. 1173 ЦК України (435-15) шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) (далі Постанова) суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 9 вказаної Постанови, розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про підтвердження матеріалами справи вини державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького МУЮ у заподіянні позивачу майнової і моральної шкоди, оскільки саме дії державного виконавця призвели до позбавлення позивача права користування автомобілем та потягло додаткові витрати за утримання автомобіля на стоянці.

Апеляційний суд обґрунтовано задовольнив позов частково. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.