Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_5, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 1 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року,

У серпні 2015 року Державна іпотечна установа звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 1 квітня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_6 було укладено договір про іпотечний кредит № 818-0201025/ФК-08, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 460 000 грн на строк до 31 березня 2023 року зі сплатою 14 % річних на поліпшення житлових умов.

Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит, між банком та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір № 818-0201025/Zфкіп-08, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 45,70 кв. м, житловою площею 29,60 кв. м, яка належить іпотекодавцю-майновому поручителю ОСОБА_4 на праві власності.

17 квітня 2008 року між Державною іпотечною установою та ТОВ "Український промисловий банк" було укладено договір відступлення права вимоги № 729/08, згідно якого банк передав Державній іпотечній установі усі права за договором про іпотечний кредит та іпотечним договором від 1 квітня 2008 року.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_6 умов договору про іпотечний кредит Державна іпотечна установа звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості за цим договором.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 8 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 8 червня 2016 року, позов було задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_4 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 577 348 грн 40 коп. та судові витрати.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18 березня 2014 року було задоволено позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит та пені. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за кредитним договором у розмірі 67 084 грн 33 коп. та судовий збір у розмірі 670 грн 84 коп.

Звертаючись до суду із даним позовом Державна іпотечна установа зазначала, що станом на 17 серпня 2015 року заборгованість за договором про іпотечний кредит від 1 квітня 2008 року № 818-0201025/ФК-08 становить 644 432 грн 73 коп., заборгованість за судовими витратами становить 2 490 грн 84 коп., а всього 646 923 грн 57 коп.

Ураховуючи те, що вищезазначені судові рішення не виконані, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 45,70 кв. м, житловою площею 29,60 кв. м, яка належить іпотекодавцю-майновому поручителю ОСОБА_4 на праві власності, в межах заборгованості за договором про іпотечний кредит від 1 квітня 2008 року № 818-0201025/ФК-08, яка становить 644 432 грн 73 коп. та судових витрат, розмір яких становить 2 490 грн 84 коп., а всього 646 923 грн 57 коп.

Звернення стягнення провести шляхом реалізації предмета іпотеки через прилюдні торги в порядку виконавчого провадження органом ДВС за місцем знаходження предмета іпотеки та за початковою ціною предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який призначений в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 1 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року, позов Державної іпотечної установи задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 1 квітня 2008 року № 818-0201025/ФК-08 у розмірі 646 923 грн 57 коп., судових витрат у розмірі 2 490 грн 84 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 45,70 кв. м, житловою площею 29,60 кв. м, яка належить на праві власності іпотекодавцю-майновому поручителю ОСОБА_4 на користь Державної іпотечної установи, за початковою ціною реалізації предмета іпотеки, встановленої в іпотечному договорі у сумі 621 150 грн, шляхом проведення прилюдних торгів в межах виконавчого провадження. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та на основі належних і допустимих доказів у справі, які свідчать про невиконання позичальником та майновим поручителем своїх договірних зобов'язань, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 1 квітня 2008 року № 818-0201025/ФК-08.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, відхилити, рішення Подільського районного суду м. Києва від 1 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.