У Х В А Л А
Iменем України
13 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Костенка А.В.,
Пінчука М.Г.,
Лященко Н.П.,
Прокопчука Ю.В.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом
Коблівського комбінату побутових та комунальних послуг (далі -
Коблівський КПКП ( 1001-05 ) (1001-05)
) до ОСОБА_1 про визнання таким, що
втратив право користування жилим приміщенням,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2004 року Коблівський КПКП ( 1001-05 ) (1001-05)
пред'явив
у суді позов до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право
користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 Березанського
району Миколаївської області.
Зазначав, що відповідач є наймачем спірної квартири, проте не
проживає в ній без поважних причин з 1997 року, надаючи її для
проживання тимчасовим мешканцям.
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області
від 30 грудня 2004 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Миколаївського апеляційного суду від 13 квітня 2005
року зазначене рішення суду скасовано та постановлено нове, яким
позовні вимоги задоволено: відповідача визнано таким, що втратив
право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постановлене
рішення, посилаючись на порушення норм матеріального й
процесуального закону та залишити в силі рішення суду першої
інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до ст. ст. 71, 72 ЖК України, на підставі яких
вирішено спір, наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані
судом такими, що втратили право користування жилою площею,
зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад
6 місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних
причин понад 6 місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути
продовжено наймачем, а в разі спору - судом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове -
про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірною
квартирою, суд апеляційної інстанції виходив із того, що він не
проживав у ній без поважних причин понад строки, встановлені ст.
71 ЖК України.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки
суд дійшов їх із порушенням вимог процесуального та матеріального
закону.
Відповідно до ст. ст. 30, 40 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; пояснення
сторін, що мають значення для справи, підлягають перевірці і
оцінці поряд з іншими зібраними у справі доказами.
На порушення зазначених вимог закону суд визнав встановленими
ті обставини, які не підтверджені належними доказами.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що
ОСОБА_1 не проживає в спірній квартирі з 1997 року, із цього
виходив і суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги,
однак при цьому не звернув уваги на те, що згідно з рішенням
виконкому Коблівської сільської ради будинок АДРЕСА_1, в якому
знаходиться спірна квартира, передано на баланс Коблівському КПКП
( 1001-05 ) (1001-05)
21 серпня 2001 року (а.с. 17), лише з цього часу у
позивача виникло право на позов.
Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що
іншого житла, крім спірної квартири, він не має, інтересу до неї
ніколи не втрачав, регулярно сплачував квартплату та комунальні
послуги, періодично проживав у ній.
Однак усупереч вимогам ст. 40 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року) суд належним чином його доводи не перевірив і на порушення
вимог ст. 62 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року) не дав правової
оцінки наявним у справі доказам у цій частині, зокрема поясненням
свідків ОСОБА_2(а.с.125) та ОСОБА_3 (а.с.130), а також у рішенні
не зазначив чому не прийняв їх до уваги.
Не підтверджений належними доказами і висновок суду в частині
проживання відповідача з 1998 року разом із сім'єю в смт
Сергіївка, посилання на пояснення в цій частині свідків ОСОБА_4 та
ОСОБА_3 є безпідставним.
Не може залишатися в силі й рішення суду першої інстанції,
оскільки всупереч вимогам ст. 203 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року) суд не встановив факти та відповідні їм правовідносини.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Березанського районного суду Миколаївської області
від 30 грудня 2004 року та рішення апеляційного суду Миколаївської
області від 13 квітня 2005 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: А.В. Костенко
Н.П. Лященко
М.Г.Пінчук
Ю.В.Прокопчук