Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Демяносова М.В., Дьоміної О.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, за касаційною скаргоюпредставника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 04 листопада 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 05 травня 2011 року між ним та відповідачем укладений договір позики грошових коштів, за умовами якого позивач передав у власність відповідача грошові кошти в сумі 119 550 грн, які відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України визначено як грошовий еквівалент у іноземній валюті, а саме 15 000 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути їх у строк до 05 грудня 2012 року. У передбачений договором строк, а саме до 05 грудня 2012 року, відповідач кошти не повернув. Заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором складає 15 000 доларів США.

ОСОБА_4 з урахуванням збільшених позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_5 на його користь суму заборгованості 376 727 грн 11 коп. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 44 840 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 04 листопада 2016 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики у розмірі 421 567 грн 11 коп. та судові витрати у розмірі 4216 грн.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що згідно договору позики від 05 травня 2011 року ОСОБА_4 позичив ОСОБА_5 119 550 грн, що еквівалентно 15 000 доларів США по курсу НБУ на день укладання договору (а.с. 5, 61-62).

Згідно п. 4 Договору грошові кошти, які є предметом цього договору, були передані позикодавцем позичальнику до підписання цього договору.

Відповідно до п. 5 Договору позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк до 05 грудня 2012 року.

П. 9 Договору передбачено, що в разі, коли позичальник своєчасно не поверне позикодавцеві суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, тобто несплачену у строк суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інших документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно висновку експерта № 55/632/16-23 від 01 серпня 2016 року підпис, виконаний барвником чорного кольору від імені ОСОБА_5 у графі "Позичальник" договору позики від 05 травня 2011 року, виконаний ОСОБА_5 (а.с. 82-88).

Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідач підписував договір позики, наданий позивачем, дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог. Доказів того, що відповідач оспорював договір позики або спірний договір визнаний судом недійсним, матеріали справи не містять.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргупредставника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 04 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.