Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, державна архітектурно-будівельна інспекція України, про усунення перешкод у реалізації права власності, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що згідно з договором дарування від 03 грудня 2014 року, її чоловік ОСОБА_8 подарував їй Ѕ частини земельної ділянки загальною площею 0,1018 га та Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Крім позивачки по ј частини земельної ділянки та житлового будинку за вказаною адресою належать на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є рідними братами ОСОБА_8

Вказувала, що ОСОБА_5 без будь-якого дозволу зі сторони позивачки та відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, належно затвердженого проекту, всупереч вимогам законодавства, у порушення будівельних, пожежних та санітарних норм та правил, зніс частину будинку та розпочав з істотними порушеннями забудову нового будинку. При цьому, забудова ведеться на території газової магістралі, що є вибухонебезпечним, порушуються норми пожежної безпеки, освітленості, будівельні норми, зокрема, відстань між будинком позивача та будинком відповідача складає менше 50 см. Забудовою, що здійснюється відповідачем, обмежується доступ позивачки до належного їй на праві власності помешкання і позивачку позбавлено права діями відповідача можливості утеплити фасад стіни. На неодноразові прохання позивачки припинити подальшу забудову та діяти виключно у межах чинного законодавства відповідач реагує агресивно та продовжує забудову. Відповідач відмовляється добровільно здійснити перебудову житлового будинку у відповідності з будівельними, пожежними та санітарними нормами.

Просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди у реалізації ОСОБА_4 права власності шляхом знесення здійсненого ним самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що на підставі договору дарування від 03 грудня 2014 року ОСОБА_4 є власником Ѕ частини земельної ділянки загальною площею 0,1018 га та Ѕ частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 1114).

Крім позивачки по ј частини земельної ділянки та житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, належать на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є рідними братами ОСОБА_8

ОСОБА_5 проводить реконструкцію житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Із матеріалів справи вбачається, що 22 серпня 2014 року, тобто до укладення договору дарування від 03 грудня 2014 року, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 у нотаріальному порядку узгодили між собою отримання будівельного паспорту, проведення реконструкції (будівництва), подальшого введення у експлуатацію ними у належних співвласникам частках житлового будинку (домоволодіння) за адресою: АДРЕСА_1, подавши заяву до Департаменту будівництва та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (а. с. 66).

21 листопада 2014 року ОСОБА_5 отримав будівельний паспорт, який був виданий Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві, повідомив цей орган про початок виконання будівельних робіт, і таке повідомлення було зареєстроване за номером КВ 062143390384 від 05 грудня 2014 року відповідно до п. 6 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2011 року № 466 (466-2011-п) (а. с. 6366, 8391).

Згідно з актом технічного обстеження від 17 грудня 2016 року вбачається, що будинок власника ОСОБА_5 збудований безпосередньо на підземному газопроводі-вводі низького тиску та впритул до першого будинку (а. с. 114, 115). Разом з тим суди правильно вказали, що зазначене не є порушенням у сфері містобудування, та не доведено, що відповідач змінював будь-яким чином систему газопостачання.

Крім того, із вказаного акта вбачаються порушення у сфері містобудування, а саме здійснення самочинного будівництва та втручання в систему газопостачання з боку іншого власника - позивачки.

Суди зробили правильний висновок, що ОСОБА_5 мав на право на проведення реконструкції будинку, здійснивши для цього необхідні дії, та отримавши відповідні документи, а тому проведення ним реконструкції житлового будинку не можна вважати самочинним будівництвом.

Відповідач отримував згоду на здійснення реконструкції будинку від колишнього власника Ѕ частини будинку - ОСОБА_8

Доводи позивачки про те, що відповідно до повідомлення про початок будівельних робіт № КВ 062143390384 від 05 грудня 2014 року не була проведена експертиза будівництва, не можуть бути взяті до уваги, оскільки об'єкт будівництва належить до ІІ категорії складності (а. с. 63, зворот), а відповідно до п. 10 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 560 (560-2011-п) , такий об'єкт не підлягає обов'язковій експертизі.

Суди обґрунтовано відмовили у позові, оскільки не доведено існування з боку відповідача перешкод у реалізації позивачкою права власності. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.