Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Дьоміної О.О., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Кредитної спілки "Галіція кредит" про зобов'язання відповідача припинити вимоги про повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув за касаційною скаргоюпредставника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10 травня 2016 року,

У грудні 2013 рокуОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Кредитної спілки "Галіція кредит" (далі - КС "Галіція кредит"), посилаючись на те, що 24 жовтня 2008 року між нею та відповідачем укладений кредитний договір № 360-08к ЛВ, відповідно до якого їй наданий кредит у розмірі 30 000 гривень зі сплатою 0,1918 % за кожен день з терміном повернення 11 жовтня 2010 року. Станом на 25 жовтня 2013 року та починаючи з 24 жовтня 2008 року відповідач не звертався із вимогами до позивачки про повернення заборгованості за кредитним договором. Відповідач, на думку позивачки, втратив право на звернення із вимогою про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, а тому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила зобов'язати КС "Галіція кредит" припинити вимоги про повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10 травня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 24 жовтня 2008 року між КС "Галіція кредит" та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 360-08к ЛВ, відповідно до якого останній наданий кредит у розмірі 30 000 гривень зі сплатою 0,1918 % за кожен день з терміном повернення 11 жовтня 2010 року.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 3 ЦПК передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від звернення до суду за захистом є недійсною.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з вимогами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

П. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) роз'яснено, що при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному зв'язку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту. У зв'язку із цим та враховуючи, що ЦК (435-15) не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК (435-15) про позовну давність.

Враховуючи вищенаведене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що наявність лише самих підстав для застосування позовної давності не може слугувати забороною для сторони у зверненні до суду із позовом про стягнення заборгованості чи припиненням права відповідної вимоги у позасудовому порядку.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргупредставника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.