Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Дьоміної О.О., Маляренка А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", про визнання прилюдних торгів недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 03 листопада 2016 року,

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2013 року зупинено реалізацію арештованого майна та заборонено Дзержинському відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції здійснювати реалізацію квартири АДРЕСА_1. Постановою господарського суду Харківської області від 25 квітня 2012 року ОСОБА_4 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Тому вважав, що реалізація квартири мала здійснюватись відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) . При відчуженні квартири порушено порядок, визначений Тимчасовим положенням "Про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна" від 27 жовтня 1999 № 68/5 (z0745-99) (далі - Тимчасове положення) та не була дотримана постанова "Порядок проведення аукціонів з реалізації заставного майна" від 22 грудня 1997 року № 1448 (1448-97-п) , який підлягає застосуванню у випадку продажу майна, що є предметом іпотеки.

Просив визнати прилюдні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1 недійсними.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03 листопада 2016 року, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 24 квітня 2008 року між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") укладено договір про надання кредитної лінії № СRL-SME 708/153/2008, згідно з умовами якого позивач отримав від ПАТ "ОТП Банк" грошові кошти у розмірі 113 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом.

27 січня 2012 між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено договір купівлі-продажу кредитного портфеля, відповідно до умов якого до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перейшло право вимоги за кредитним договором від 24 квітня 2008 року № CRL-SME 708/153/2008.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2011 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором від 24 квітня 2008 року № CRL-SME 708/153/2008 у розмірі 1 051 116 грн 32 коп.

Під час виконавчого провадження виявлено майно боржника ОСОБА_4, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка була предметом іпотеки за договором іпотеки від 24 квітня 2008 року № PM-SME 708/153/2008, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріально округу Петриченко О.О. та зареєстрованим у реєстрі за № 783.

25 квітня 2013 року зазначене нерухоме майно реалізовано на публічних торгах, які проводило Приватне підприємство "Спеціалізоване підприємство "Юстиція Харківська філія" (далі - ПП "СП "Юстиція Харківська філія").

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (індексний номер 33361506 від 09 лютого 2015 року) право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_5 29 квітня 2013 року на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, номер 2354 від 29 квітня 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу КошельТ.В..

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з п. п. 78 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 серпня 2015 року двокімнатна квартира АДРЕСА_1 виключена з ліквідаційної маси, оскільки вказана квартира в підприємницькій діяльності ОСОБА_4 не використовувалася.

Таким чином, суди правильно вказали, що порушень положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) при розгляді даної справи не встановлено.

14 лютого 2012 року державним виконавцем Дзержинського ВДВС Мирною Т.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2011 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 051 116,32 грн.

Постановою державного виконавця Мирної Т.В. від 18 січня 2012 року для оцінки належного боржникові нерухомого майна, у тому числі і спірної квартири, було призначено суб'єкта оціночної діяльності, який мав сертифікат оціночної діяльності.

Крім того, при розгляді справи за скаргою ТОВ "ОТП Факторинг України" на дії державного виконавця Мирної Т.В. при проведенні оцінки нерухомого майна, належного боржникові, апеляційний суд Харківської області зазначив, що доказів порушення прав стягувача про проведенні оцінки майна не встановлено, про що постановив ухвалу від 27 січня 2015 року.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , з дотриманням вимог цього Закону.

Положеннями ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із ч. 8 цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація у розумінні ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, норми Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

До спірних правовідносин підлягає застосуванню норма ст. 45 Закону України "Про іпотеку", за якою прилюдні торги можна проводити за наявності одного учасника, за початковою ціною.

Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-103цс16 та від 18 листопада 2015 року № 6-28цс15, які за змістом ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15 сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Суди обґрунтовано відмовили у позові.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами першої й апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 03 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.