Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Дьоміної О.О., Маляренка А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності, поділ майна та вселення, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 20 грудня 2013 року, додаткове рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 10 квітня 2014 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2016 року,

У травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 01 травня 2001 року він познайомився з ОСОБА_5, коли ще фактично перебував у шлюбі з ОСОБА_6, а ОСОБА_5 у шлюбі з ОСОБА_7 Через два-три тижня після знайомства вони стали підтримувати фактичні шлюбні відносини, проживати однією сім'єю. У 2002 році за позичені кошти була придбана квартира по АДРЕСА_3, яка була оформлена на його ім'я. Після продажу вказаної квартири кошти були витрачені в інтересах сім'ї. Також за спільні кошти вони здійснили ремонт в квартирі АДРЕСА_1.

Крім того, у період спільного проживання він оформив документи на нежитлове приміщення по АДРЕСА_4 на ім'я ОСОБА_5 та її матері ОСОБА_8 в рівних частках. 31 січня 2011 року вони разом із ОСОБА_5 за рахунок спільних грошових коштів придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, при цьому оформили квартиру на ім'я ОСОБА_5

Просив: встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу; визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю його та ОСОБА_5; визнати за ним права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2; вселити його у квартиру АДРЕСА_2; встановити порядок користування цією квартирою, а саме: виділити ОСОБА_4 у користування ізольоване приміщення (кімнату) площею 20,5 кв. м; а кухню, коридор, комору, туалет і ванну залишити у спільному користуванні сторін; визнати за ним право власності на 1/4 частини нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_5, виділивши йому у натурі 21/100 частини цього приміщення, та стягнути з відповідачки 5 738 грн, що складають різницю між ідеальною 1/4 частини вказаного нежитлового приміщення і виділеною в натурі (дійсної) 21/100 частини вказаного нежитлового приміщення.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 20 грудня 2013 року позов задоволено частково. Встановлено факт того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу (фактичних шлюбних відносинах) в період з травня 2001 року по квітень 2012 року. Визнано 1/2 частини нежитлового приміщення у будинку АДРЕСА_6 спільною сумісною власністю сторін. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частини нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_6. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 5 738 грн, що складають різницю між ідеальною 1/4 частини вказаного нежитлового приміщення і виділеною у натурі (дійсною) 21/100 частини нежитлового приміщення. Визнано квартиру АДРЕСА_2, придбану на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31 січня 2011 року, спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини вказаної квартири. Вселено ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_2. Встановлено наступний порядок користування вказаним житловим приміщенням: виділено ОСОБА_4 у користування ізольоване приміщення (кімнату) площею 20,5 кв. м; кухню, коридор, комору, туалет і ванну кімнату залишено у спільному користуванні ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Визнано за ОСОБА_4 право власності на телевізор "Philips" вартістю 7 500 грн, телевізор "LG" вартістю 1600 грн, DVD-програвач "Samsung" вартістю 450 грн, а всього на загальну суму 9 550 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 04 березня 2014 року доповнено рішення суду від 20 грудня 2013 року, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 вартість проведеної судово-будівельної експертизи.

Додатковим рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 10 квітня 2014 року резолютивну частину рішення від 20 грудня 2013 року викладено у наступній редакції: позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту сумісного проживання, визнання права власності на майно, розподіл сумісного майна та вселення в квартиру задоволено частково. Встановлено факт того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу (фактичних шлюбних відносинах) в період з травня 2001 року по квітень 2012 року. Визнано 1/2 частини нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_6, придбаного на підставі рішення виконавчого комітету Новогродівської міської Ради від 22 серпня 2006 року № 169 і свідоцтва про право власності від 20 вересня 2006 року, спільною сумісною власністю сторін. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частини вказаного нежитлового приміщення та виділено йому в натурі 21/100 частини цього приміщення. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 5 738 грн, що складають різницю між ідеальною 1/4 (однією четвертою) частиною вказаного нежитлового приміщення і виділеною в натурі (дійсною) 21/100 частини указаного вище нежитлового приміщення. Визнано квартиру АДРЕСА_2, придбану на підставі договору купівлі-продажу квартири від 31 січня 2011 року, спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частини вказаної квартири. Вселено ОСОБА_4 у спірну квартиру. Встановлено наступний порядок користування вказаним житловим приміщенням квартири: виділено ОСОБА_4 в користування ізольоване приміщення (кімнату) площею 20,5 кв. м, а кухню, коридор, комору, туалет і ванну кімнату залишено у спільному користуванні сторін. Визнано за ОСОБА_4 право власності на телевізор "Philips" вартістю 7 500 грн, телевізор "LG" вартістю 1 600 грн, DVD-програвач "Samsung", вартістю 450 грн, а всього на загальну суму 9 550 грн. Вирішено питання щодо судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2016 року рішення Новогродівського міського сулу Донецької області віл 20 грудня 2013 року у частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу змінено. Встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по квітень 2012 року. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Додаткове рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 04 березня 2014 року скасовано.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 08 червня 1996 року перебував у шлюбі з ОСОБА_6, який було розірвано 29 січня 2002 року.

ОСОБА_5 перебувала у шлюбі з ОСОБА_9, який було розірвано 06 березня 2002 року, що підтверджується копіями відповідних свідоцтв про розірвання шлюбу.

Сторони проживали разом з 2001 року по 2012 рік, працювали та мали постійний прибуток.

Відповідно до біржового контракту № 7 Селидівської біржі нерухомості від 09 серпня 2006 року ОСОБА_5 та її матір'ю ОСОБА_10 було придбано по 1/2 частки нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_4

20 вересня 2006 року Виконавчим комітетом Новогродівської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Новогродівської міської ради від 22 серпня 2006 року ОСОБА_10 та ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на вказане нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 по 1/2 частці на кожного, яке надалі було зареєстровано в БТІ м. Селидіво.

ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла, після смерті якої відповідачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом у вигляді 1/2 частки.

31 січня 2011 року відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого Новогродівською державною нотаріальною конторою Донецької області за реєстром № 10, ОСОБА_5 придбана квартира АДРЕСА_7

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі. Майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що матеріалами справи підтверджено факт перебування позивача з відповідачкою у період з 01 квітня 2004 року по квітень 2012 року у фактичних шлюбних відносинах і проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, оскільки нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України (2006-07) , який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (травень 2001 року), не передбачено можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу як підставу для визнання набутого майна спільною сумісною власністю. Таким чином на підставі вимог ст.ст. 60, 74 СК України спірне майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду та рішення і додаткове рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 27 липня 2016 року, а також рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 20 грудня 2013 року, додаткове рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 10 квітня 2014 року у незміненій апеляційним судом частині, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.