Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року

у справі № 2а-16364/11

за позовом ОСОБА_2

до Міністерства оборони України

про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання надати житло, -

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати надати йому 3-х кімнатну квартиру (будинок чи котедж) в м. Києві.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу у Збройних Силах України.

Наказом Головнокомандувача військ протиповітряної оборони Збройних Сил України від 25 листопада 2002 року № 694 позивача звільнено з військової служби у запас за станом здоров'я, із залишенням на квартирному обліку для позачергового одержання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України.

Згідно довідки від 25 жовтня 2011 року № 3109 позивач перебуває на квартирному обліку на позачергове отримання житла за № 982.

Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР (5464-10) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з абзацом першим частини 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Статтею 43 Житлового кодексу Української РСР визначено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання регулюють Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради Професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (470-84-п) (далі Правила).

Відповідно до пункту 45 Правил генералам, адміралам, офіцерам і тим, що перебували на військовій службі не менше двадцяти календарних років, військовослужбовцям надстрокової служби, прапорщикам і мічманам Збройних Сил СРСР та прирівняних до них особам, звільненим з військової служби за станом здоров'я, віком або скороченням штатів, жилі приміщення надаються виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів у першу чергу, але не пізніше, ніж у тримісячний строк з дня прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки.

Частиною 2 статті 9 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року № 114 (114-99-п) затверджена Програма забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених в запас або відставку, якою передбачено, що вона розроблена з метою розв'язання проблеми забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, в тому числі тих, що підлягають відселенню із закритих та віддалених від населених пунктів військових містечок (далі - звільнені військовослужбовці), та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов і надання житлових приміщень та перебувають на квартирному обліку у виконавчих органах місцевих рад (далі - квартирний облік).

Цією Програмою визначалось, що джерелом фінансування будівництва квартир для звільнених військовослужбовців є субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво та придбання житла для військовослужбовців, учасників бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів у зарубіжних країнах, членів сімей військовослужбовців, що загинули під час виконання ними службових обов'язків, а також для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку за станом здоров'я, віком, вислугою років та у зв'язку із скороченням штатів, які перебувають на квартирному обліку за місцем проживання.

Програма забезпечення житлом військовослужбовців, звільнених в запас або відставку втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 704 (704-2011-п) . Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 1999 року № 2166 (2166-99-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 року № 1191 (1191-2010-п) ) затверджена Комплексна Програма забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби та членів їх сімей.

Цю Програму розроблено з урахуванням даних про чисельність військовослужбовців та посадових осіб, які перебувають на квартирному обліку, і прогнозних розрахунків обсягів потреби в загальній площі житла, а також у бюджетних коштах та коштах інших не заборонених законодавством джерел для будівництва (придбання) житла для військовослужбовців та посадових осіб.

Метою Програми є забезпечення житлом військовослужбовців та посадових осіб, а основними завданнями Програми є реалізація державної політики, спрямованої на забезпечення соціального захисту, зокрема права на житло військовослужбовців та посадових осіб; надання житла військовослужбовцям та посадовим особам, а також забезпечення поповнення фонду службового житла; збільшення обсягу будівництва житла для військовослужбовців та посадових осіб за рахунок не заборонених законодавством джерел фінансування; забезпечення будівництва (придбання) в 2011 - 2017 роках житла для зазначених категорій громадян загальною площею 6485,91 тис. кв. метрів (близько 104 тис. квартир).

Як вірно досліджено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до встановлених у справі обставин позивач перебуває на квартирному обліку у житловій комісії гарнізону міста Києва у позачерговій черзі гарнізону за № 982, тобто перед ним по списку знаходяться 981 особа.

При цьому, відповідачем не відмовлено позивачу у праві на отримання житла, оскільки позивач перебуває у списку осіб, які користуються правом позачергового отримання житла, а роз'яснено, що його буде забезпечено житлом згідно з чергою квартирного обліку по мірі надходження житла до житлової комісії на розподіл.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та інстанцій щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача у незабезпеченні ОСОБА_2 житлом у встановлений законом строк, оскільки аналіз правових норм, якими регулюються спірні правовідносини свідчать про те, що військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .