Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 жовтня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з березня 2015 року до жовтня 2015 року перебував у трудових відносинах з публічним акціонерним товариством "Харківський верстатобудівний завод" (далі - ПАТ "Харківський верстатобудівний завод"). Наказом від 12жовтня 2015 року № 307 його звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, однак у день звільнення з ним не проведено остаточний розрахунок.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати в розмірі 8 851 грн 89 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення рішення суду та моральну шкоду в розмірі 100 мінімальних заробітних плат.

Заочним рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 4 жовтня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Харківський верстатобудівний завод" на користь ОСОБА_4 з утриманням податків і зборів заборгованість із заробітної плати в розмірі 8 851 грн 89 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 70 479 грн 36 коп., а також 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), вірно застосувавши положення ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, урахувавши роз'яснення, надані судам у пп. 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , дійшли до правильного висновку про те, що у день звільнення ПАТ "Харківський верстатобудівний завод" не провело з позивачем розрахунку при звільненні, при визначенні розміру моральної шкоди виходили із вимог розумності, виваженості та справедливості.

Суди вірно обчислили середній заробіток за час вимушеного прогулу, встановивши середньоденний заробіток, що відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (100-95-п) .

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.