Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євтушенко О.І., Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4 до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про визнання договору недійсним, визнання права на укладення договору за тарифами для населення, стягнення надлишково сплаченої суми, за касаційною скаргою Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року,

У квітні 2016 року Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - КПТМ "Криворіжтепломережа") про визнання договору недійсним, визнання права на укладення договору за тарифами для населення, стягнення надлишково сплаченої суми.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 01 жовтня 2011 року між нею та відповідачем було укладено договір № 3344 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари до нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 вказувала, що підписала договір та додатки до нього, не маючи уяви про істотні умови договору відносно комунальних послуг, що породжують права і обов'язки для сторін. З метою одержати інформацію про структуру ціни/тарифу при сплаті за теплопостачання, 25 серпня 2015 року вона звернулася до відповідача з проханням надати відповідну інформацію. Відповідач на даний запит не надав ніякої відповіді та 21 грудня 2015 року вона знов звернулася до відповідача з листом про невідповідність укладеного договору Типовому договору. Також в даному листі вона навела норми права, відповідно до яких відноситься до категорії платників за спожиту теплову енергію "населення" та просила укласти договір відповідно до вимог закону. На що КПТМ "Криворіжтепломережа" назвав вищевказаний договір таким, що відповідає вимогам закону, при цьому в листі була викладена недостовірна інформація про зміст Порядку формування тарифів на теплову енергію.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просила визнати недійсним договір № 3344, укладений між нею і КПТМ "Криворіжтепломережа". Стягнути з КПТМ "Криворіжтепломережа" надлишково сплачену суму збитків в подвійному розмірі 57 006 грн 10 коп. та визнати за нею право на укладення договору на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари за тарифами для населення.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області - ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 жовтня 2011 року між ОСОБА_4 та КПТМ "Криворіжтепломережа" було укладено договір № 3344 про надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари та додатки до нього (таблиця № 1 та № 2, акти меж розподілу) (а. с. 14-16), який є чинним.

Згідно додатку до вказаного договору, орієнтовна кількість теплової енергії за договором: 0,0057*1938= 11,04 Гкал/рік, 11,04*954-048= 10532,69 грн./рік з ПДВ; 0,0015*12*30/2,4*11=2,48 Гкал/рік; 2,48*954-048=2366,04 грн./рік з ПДВ.

Пунктом п. 15 договору передбачено, що "Споживач" оплачує вартість спожитої теплової енергії, холодної води, що йде на підігрів, і стоків згідно тарифів, затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України. Зазначені тарифи можуть змінюватися відповідно до законодавства України, про що періодично сповіщає друк, радіо, телебачення. У разі зміни тарифів на послуги теплопостачання, "Постачальник" має право застосувати нові тарифи без додаткового погодження зі "Споживачем".

31 липня 2014 року між ОСОБА_4 та КПТМ "Криворіжтепломережа" було укладено додаткову угоду до договору № 3344 від 01 жовтня 2011 року, якою визначено реквізити банківської установи, на які з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року необхідно сплачувати усі розрахунки за спожиту теплову енергію та заборгованість за минулий період. Інші умови договору залишились незмінними.

Також, 31 грудня 2014 року між ОСОБА_4 та КПТМ "Криворіжтепломережа" було укладено додаткову угоду до договору № 3344 від 01 жовтня 2011 року, відповідно до якої, з 01 грудня 2014 року, згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 листопада 2014 року № 489 (v0489874-14) , тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів складає: 1 296 грн

15 коп. за 1 Гкал (без ПДВ), 1 555 грн 38 коп. за 1 Гкал (з ПДВ). Інші умови договору залишились незмінними.

17 березня 2015 року між ОСОБА_4 та КПТМ "Криворіжтепломережа" було укладено додаткову угоду до договору № 3344 від 01 жовтня 2011 року, згідно якої, з 01 березня 2015 року, згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27 лютого 2015 року № 410 (v0410874-15) , тариф на теплову енергію для потреб інших споживачів (крім населення) складає: 1 863 грн 11 коп. за 1 Гкал (без ПДВ), 2 235 грн 732 коп. за 1 Гкал (з ПДВ). Інші умови договору залишились незмінними.

Відповідно до п. 70 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 (869-2011-п) , формування тарифів на послуги з централізованого постачання гарячої води підприємствами здійснюється відповідно до річних планів надання таких послуг, економічно обґрунтованих планових витрат, визначених на підставі державних нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та цін у плановому періоді. Тариф на послуги з централізованого постачання гарячої води розраховується виходячи із вартості теплової енергії, затвердженої для відповідної категорії споживачів, та вартості послуг з централізованого водопостачання, що використовуються для надання послуг з централізованого постачання гарячої води, з урахуванням втрат теплової енергії та води в мережах централізованого постачання гарячої води, визначених в установленому законодавством порядку відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших документів щодо нормування витрат та втрат ресурсів, якими передбачені особливості технологічних процесів конкретного виробництва.

Згідно з п. 96 даного Порядку, розрахунок двоставкового тарифу на послуги з централізованого опалення проводиться окремо для кожної категорії споживачів.

Згідно реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної діяльності № 209, виданого 02 березня 2001 року Дніпропетровським обласним управлінням юстиції, ОСОБА_4 із вказаної дати була зареєстрована як приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу, та з 24 листопада 2005 року була зареєстрована адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса: АДРЕСА_1.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради від 12 травня 2004 року № 308 "Про переведення житлових приміщень у нежитлові", приміщення, яке використовується ОСОБА_4

(АДРЕСА_1) переведено у нежитлове. Статус приміщення за адресою: АДРЕСА_1, прим. 42, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_4, як нежитлового також підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що кщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з вимог ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1-5 ст. 203, ч. 1 215 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно роз'снень викладених в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та ЦК України (435-15) , міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), споживач - фізична особа чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. За змістом ч. 3 ст. 20 Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 67, 162 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

За змістом ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) встановив, що позивачем не надано доказів про те, що при укладанні оспорюваного договору, позивач помилилась щодо обставин, які мали істотне значення, що вданому випадку складають умови щодо вартості послуг, які надавались, а тому висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог є обґрунтованим, оскільки встановлено, що позивач була ознайомлена та погодилась з умовами договору, що підтверджується її підписом. Судом також встановлено, що нарахування оплати за надані послуги з централізованого опалення здійснювалось відповідачем на підставі умов договору та з урахуванням тарифів, затверджених рішеннями виконавчого комітету Криворізької міської ради та постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. При цьому, позивач протягом усього строку дії договору, який оспорює, здійснювала оплату нарахованих послуг на підставі рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року, тому що судові рішення законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року в справі за позовом Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4 до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про визнання договору недійсним, визнання права на укладення договору за тарифами для населення, стягнення надлишково сплаченої суми залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.