Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Ситнік О.М., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення додаткових витрат на дитину, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_6, на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 19 вересня 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 року народилася дочка ОСОБА_7. Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом із нею. У серпні 2014 року виникла необхідність лікування зубів у дочки і, оскільки вона є інвалідом з дитинства, то лікарі встановили неможливість будь-яких стоматологічних втручань без застосування загальної анестезії, що зумовило лікування у приватній стоматологічній клініці м. Львова.

Відповідач добровільно кошти на додаткові витрати на дитину не надає, у зв'язку з цим ОСОБА_4 просила про стягнення додаткових витрат, понесених на лікування дочки у сумі 7 071 грн 50 коп.

Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 19 вересня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3 535 грн 75 коп. додаткових витрат на дочку, ОСОБА_8, 2001року народження. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_4 та стягнення на її користь з ОСОБА_5 половину від підтверджених у судовому засіданні додаткових витрат на дитину у розмірі 3 535 грн 75 коп.

Наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, відхилити, заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 19 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.