Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Ситнік О.М., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Платинум Банк", товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" про визнання частини правочину недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 17 жовтня 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 грудня 2011 року між нею та публічним акціонерним товариством "Платинум Банк" (далі - ПАТ "Платинум Банк") були укладені договори споживчих кредитів № 111/4536 SFNV7 та № 112/4536 FNV7.

19 червня 2013 року між ПАТ "Платинум банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 20130619-к, за яким ПАТ "Платинум Банк" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги до неї за вказаними договорами споживчих кредитів.

Позивач ОСОБА_4 вважала, що договір факторингу від 19 червня 2013 року слід визнати недійсним, оскільки за договорами факторингу не можуть переуступатися права вимоги до фізичних осіб.

У зв'язку з цим позивач просила визнати недійсним договір факторингу від 19 червня 2013 року № 20130619-к в частині відступлення права вимоги за укладеними 28 грудня 2011 року договорами кредитів № 111/4536 SFNV7 та № 112/4536 FNV7.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 30 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано недійсним договір факторингу № 20130619-к, укладений 19 червня 2013 року між ПАТ "Платинум Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" в частині, якою відступлені права вимоги до ОСОБА_4, за укладеними 28 грудня 2011 року між нею та ПАТ "Платинум Банк" договорами споживчих кредитів № 111/4536 SFNV7 та № 112/4536 FNV7.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 17 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржуване у справі судове рішення, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, виходячи із того, що чинним законодавством не встановлено жодних обмежень щодо складу осіб, по відношенню до яких здійснюється уступка права вимоги при укладенні договорів факторингу.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи заявника є безпідставними і правильність вищезазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Херсонської області від 17 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.