Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про захист прав споживача та стягнення грошових коштів за депозитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з вказаним позовом до суду, посилаючись на те, що 22 вересня 2014 року він як громадянин Сполучених Штатів Америки уклав з публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (далі - ПАТ "Імексбанк") договір № 1000010406 "Про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року" та поклав на депозит кошти у розмірі 500 000 дол. США.

23 лютого 2015 року він направив банку повідомлення про дострокове припинення договору від 20 січня 2014 року на підставі п 8.1.4. та п 6.4.1. договору та вимогу про повернення суми вкладу та процентів за депозитним договором. Однак кошти, що розміщені на депозитному рахунку він не отримав. Посилаючись на те, що депозитному рахунку знаходяться кошти у розмірі 400 000 дол. США, ОСОБА_4 просив стягнути їх з банку, визнавши при цьому дії відповідача неправомірними.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення яким позов задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК Українимає враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив з того, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції (24 листопада 2015 року) у банку вже було введено тимчасову адміністрацію (із 27 січня 2015 року), що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, необґрунтовані, оскільки після запровадження тимчасової адміністрації стягнення коштів здійснюється виключно у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним.

Із матеріалів справи та змісту судових рішень не вбачається, що судами при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.