Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Кобилянського М.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 19 серпня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року

у справі № 265/3829/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області

треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Прокуратура Орджонікідзевського району м. Маріуполя Донецької області

про визнання неправомірною бездіяльності, -

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УДВС ГУ юстиції у Донецькій області, треті особи: ГУ Пенсійного фонду України в Донецькій області, прокуратура Орджонікідзевського району м. Маріуполя Донецької області, в якому просив визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати негайно виконати судове рішення.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 19 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1, та зобов'язано ГУ ПФУ України в Донецькій області провести перерахунок та виплату позивачу пенсії, як інваліду війни першої групи, відповідно до статті 22 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 4-х мінімальних пенсій за віком, з 1 листопада 2010 року.

4 квітня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Донецькій області відкрито виконавче провадження № 92/7-14П та надано термін до 12 квітня 2014 року для добровільного виконання судового рішення.

11 квітня 2014 року державним виконавцем за вказаним виконавчим провадженням винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 25 квітня 2014 року, у зв'язку із відсутності підтвердження отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження.

26 червня 2014 року державним виконавцем подано до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя заяву про вирішення питання щодо заміни способу та порядку виконання постанови суду від 16 січня 2014 року, з посиланням на те, що в частині нарахування пенсії позивачу судове рішення було виконане, однак проведення виплати пенсії стягувачу можливе лише в разі зміни способу виконання постанови суду, оскільки здійснення фактичної виплати є неможливим у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України.

Так, згідно довідки від 01 липня 2014 року (вих. № 02-753) та листа ГУ Пенсійного Фонду України в Донецькій області від 17 квітня 2014 року, позивачу здійснено перерахунок пенсії за період з 01 листопада 2010 року по 22 липня 2011 року у розмірі 15655,41 грн.

У зв'язку із викладеним, державним виконавцем було винесено постанову від 26 червня 2014 року про зупинення вказаного виконавчого провадження до розгляду судом заяви державного виконавця про заміну способу та порядку виконання судового рішення.

Вказана заява надійшла та перебуває в провадженні суду.

Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення.

Згідно частини другої статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом 2 (двох) місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Пунктом 1 частини першої статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право зупинити виконавче провадження у разі його звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що обставиною, яка зумовила зупинення виконавчого провадження, було звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну способу і порядку виконання судового рішення, як це передбачено приписами пункту 8 частини третьої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" та частини другої статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Донецькій області та обґрунтованості зупинення виконавчого провадження № 92/7-14П.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 19 серпня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .