Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В., Ситнік О.М., Ступак О.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Правекс-банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року,

У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство "Правекс-банк" (далі ПАТ "Правекс-банк") звернулось до суду з указаним позовом у якому з урахуванням уточнених вимог просило стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за кредитними договорами у розмірі 21 675 859 грн 49 коп., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між ПАТ "Правекс Банк" та ОСОБА_5 були укладені кредитні договори, а саме: 05 серпня 2005 року договір про відкриття кредитної лінії № 5-098/05Ф (після внесення змін № 2901-025/11Ф), відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію в іноземній валюті для споживчих цілей у розмірі 300 000 доларів США. За умовами даного договору, викладеного в останніх редакціях від 19 грудня 2011 року та 29 травня 2012 року банк надав позивальнику кредит в національній валюті у розмірі 4 272 814 грн 83 коп. строком до 10 жовтня 2012 року; 14 липня 2006 року договір про відкриття кредитної лінії № 5-093/06Ф (після внесення змін № 2901-024/11Ф), за умовами якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію в іноземній валюті для споживчих цілей у розмірі 490 000 доларів США. За умовами даного договору, викладеного в останніх редакціях від 19 грудня 2011 року та 29 травня 2012 року, банк надав позичальнику кредит в національній валюті у розмірі 3 711 828 грн 78 коп. строком до 10 жовтня 2012 року. 28 березня 2007 року договір про відкриття кредитної лінії № 6-020/07Р (після внесення змін № 2906-013/11Р) за умовами якого банк відкрив позивальнику кредитну лінію в іноземній валюті для споживчих цілей у розмірі 1 400 000 доларів США. За умовами даного договору, викладеного в останніх редакціях від 19 грудня 2011 року та від 29 травня 2012 року, банк надав позичальнику кредит в національній валюті у розмірі 9 869 900 грн 52 коп. до 10 жовтня 2012 року. За період користування кредитними коштами відповідачкою здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредитів та по закінченні кінцевого терміну користування коштам заборгованість відповідачки перед позивачем за кредитними договорами в повному обсязі не погашена. Крім того, відповідачкою порушені зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитними коштами. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитними договорами з неї підлягає до стягнення пеня нарахована за період з 11 грудня 2013 року по 09 грудня 2014 року.

В якості забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань за кредитними договорами між банком та відповідачем ОСОБА_4 були укладені договори поруки, за умовами якого поручитель несе солідарну відповідальність перед банком, за невиконання позичальником зобов'язань за кредитними договорами.

На адресу відповідачів неодноразово направлялися вимоги про виконання порушених зобов'язань за кредитними договорами, однак залишені ними без виконання, а тому банк звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року, позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "Правекс-банк" заборгованість за кредитними договорами у розмірі 21 675 859 грн 49 коп., з яких: заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 5-098/05Ф (після внесення змін № 2901-025/11Ф) 5 187 975 грн 73 коп., в тому числі: кредит у розмірі 4 256 922,81 грн.; проценти у розмірі 217 160,79 грн.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 679 241,60 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у розмірі 34 650,53 грн.; заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 5-093/06Ф (після внесення змін № 2901-024/11Ф) 4 506 397 грн 92 коп., в тому числі: кредит у розмірі 3 698 023 грн 27 коп.; проценти у розмірі 188 271 грн 13 коп.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 590 062 грн 67 коп.; пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у розмірі 30 040 грн 85 коп.; заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 6-020/07Р (після внесення змін № 2906-013/11Р) 11 981 485 грн 84 коп., в тому числі: кредит у розмірі 9 833 191 грн 09 коп.; проценти у розмірі 499 580 грн 70 коп.; пеня за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 1 569 000 грн 13 коп.; пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у розмірі 79 713 грн 92 коп.

Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "Правекс-банк" судовий збір з кожного в сумі 1 827 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки позичальник згідно договорів № 5-098/05 Ф (після внесення змін № 2901-025/11Ф) від 05 серпня 2005 року; від 14 липня 2006 року № 5-093/06 Ф (після внесення змін № 2901-024/11Ф); від 28 березня 2007 року № 6-020/07Р (після внесення змін № 2906-013/11Р) взяті на себе зобов'язання не виконувала, у передбачений в договорах термін грошові кошти не повернула, суди дійшли обґрунтованого висновку, що з відповідачів, як солідарних боржників, слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитними договорами, а також пеню за порушення строків виконання зобов'язань.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.