523/17597/15-ц Про стягнення боргу із спадкоємців в межах вартості спадкового майна - 01.03.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного підприємства "Адвокатська компанія Пєткова" до ОСОБА_3 про стягнення боргу, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення апеляційного суду Одеської області від 07 липня 2016 року,

У листопаді 2015 року Приватне підприємство "Адвокатська компанія Пєткова" (далі - ПП "Адвокатська компанія Пєткова") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що на виконанні другого Суворівського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі - другий Суворівський ВДВС Одеського МУЮ) знаходились виконавчі листи, що видані Суворовським районним судом м. Одеси 24 липня 2012 року та 26 вересня 2013 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПП "Адвокатська компанія Пєткова" боргу у розмірі 101 577 грн 31 коп. за виконавчим листом № 1527/3527/12, та у розмірі 81 899 грн 68 коп. за виконавчим листом № 523/2672/13.

Згідно з розрахунком від 16 червня 2015 року, наданого другим Суворівським ВДВС Одеського МУЮ ВДВС, що за період з листопада 2013 року по березень 2015 року з ОСОБА_5 стягнуто: за виконавчим листом № 1527/3527/12 - 5 639 грн 19 коп., а за виконавчим листом № 523/2672/13 за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року - 760 грн 70 коп.

Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, у зв'язку із чим виконавчі провадження за вищевказаними виконавчими листами були закриті.

Звертав увагу на те, що 02 вересня 2015 року ПП "Адвокатська компанія Пєткова" було надіслано заяву про висування вимог до спадкоємців ОСОБА_5 в порядку ст. 1281 Цивільного кодексу України до Четвертої одеської державної нотаріальної контори.

Листом від 21 вересня 2015 року Четверта одеська державна нотаріальна контора повідомила про те, що 21 вересня 2015 року на ім'я дочки ОСОБА_5 - ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину.

Посилаючись на вимоги ст. 1281 ЦК України позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 176 077 грн 10 коп. та понесені судові витрати в межах вартості спадкового майна.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 07 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПП "Адвокатська компанія Пєткова" 123 322 грн 50 коп. в межах вартості спадкового майна.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судами встановлено, що на виконанні другого Суворівського ВДВС Одеського МУЮ знаходились виконавчі листи, що видані Суворовським районним судом м. Одеси 24 липня 2012 року та 26 вересня 2013 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПП "Адвокатська компанія Пєткова" боргу у розмірі 101 577 грн 31 коп. за виконавчим листом № 1527/3527/12 та у розмірі 81 899 грн 68 коп. за виконавчим листом № 523/2672/13.

З розрахунку від 16 червня 2015 року, наданого другим Суворівським ВДВС Одеського МУЮ ВДВС з вбачається, що за період з листопада 2013 року по березень 2015 року з ОСОБА_5 на користь ПП "Адвокатська компанія Пєткова" стягнуто: за виконавчим листом № 1527/3527/12 - 5 639 грн 19 коп., за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року за виконавчим листом № 523/2672/13 - 760 грн 70 коп.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, у зв'язку із чим виконавчі провадження за вищевказаними виконавчими листами були закриті.

02 вересня 2015 року ПП "Адвокатська компанія Пєткова" було надіслано заяву про висування вимог до спадкоємців ОСОБА_5 в порядку ст. 1281 ЦК України до Четвертої одеської державної нотаріальної контори.

21 вересня 2015 року на ім'я дочки ОСОБА_5 - ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_3 успадкувала 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, вартістю 123 322 грн 50 коп., а отже вказана сума підлягає стягненню з останньої на користь позивача на підставі ст. 1281 ЦК України.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками апеляційного суду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

В силу ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 1282 ЦК України, визначено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

В силу п. 5 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Таким чином, правила ст. 1281 ЦК України регулюють порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобов'язань спадкодавця перед своїм кредитором, а не порядок виконання судового рішення, яким встановлено порушення зобов'язання та стягнуто борг за не виконання умов договору.

Судами встановлено, що між ОСОБА_5 та ПП "Адвокатська компанія Пєткова" було укладено договір про надання правової допомоги від 19 серпня 2005 року, відповідно до умов якого останнє взяло на себе зобов'язання з надання правової допомоги в суді, а ОСОБА_5, зобов'язувався здійснити оплату наданих послуг у розмірі встановленому договором, а саме: 50 % від отриманих за рішенням судів коштів за кожним позовом.

Позивач в повному обсязі виконав умови договору про надання правової допомоги, а ОСОБА_5, після отримання коштів на підставі рішень судів, відмовився здійснити оплату отриманих послуг.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 травня 2012 року та рішенням апеляційного суду Одеської області від 31 липня 2013року з ОСОБА_5, на користь ПП "Адвокатська компанія Пєткова" було стягнуто 101 577 грн 31 коп. та 82 099 грн 26 коп., відповідно.

Позивач отримав виконавчі листи та пред'явив їх до примусового виконання. За зазначеними виконавчими листами проводилося стягнення боргу на підставі рішень судів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, на зазначене уваги не звернув, не врахував, що ст. ст. 1281, 1282 ЦК України не регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, застосування цих норм можливе за наявності невиконаного боргового зобов'язання у спадкодавця-боржника та за відсутності судового рішення про стягнення суми боргу. Кредитор, після смерті боржника задовольняє свої вимоги в порядку виконання судових рішень, що врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Отже, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази в сукупності, суд першої інстанції правильно виходив з того, що у спадкоємця боржника не виникло нових правовідносин із кредитором спадкодавця у зв'язку із невиконанням боржником судового рішення, а отже позивач фактично звернувся до суду із позовом про повторне стягнення боргу з спадкоємця боржника за неналежне виконання спадкодавцем свого обов'язку перед кредитором.

При цьому судом першої інстанції правильно зазначено, що наявність судового рішення, яким стягнуто борг за невиконання (неналежне виконання) договору, не трансформує правовідносини, які існували між кредитором та боржником (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України), у зобов'язання, яке виникає на підставі рішення суду (ч. 5 ст. 11 ЦК України), наявність рішення суду, у правовідносинах, що виникли між сторонами тільки констатує факт неналежного виконання зобов'язання боржником.

З огляду на вищевикладене рішення апеляційного суду не може вважатися законним і обґрунтованим та відповідно до положень ст. 339 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 07 липня 2016 року скасувати, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 травня 2016 року залишити в силі.