У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Сеніна Ю.Л.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I.,
Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди та за
зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової і
моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Надвірнянського районного суду Iвано-Франківської області від 3
листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Iвано-Франківської
області від 27 грудня 2005 року,
в с т а н о в и л а:
В квітні 2005 р. ОСОБА_1 пред'явив в суді позов до ОСОБА_2
про відшкодування майнової і моральної шкоди.
Зазначав, що 15.11.2004 р. на автодорозі
Iвано-Франківськ - Бистриця у IНФОРМАЦIЯ_1 сталася
дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Опель-Вектра"
під його керуванням та автомобіля "Ауді-100" під керуванням
ОСОБА_2, якого він вважає винним у скоєнні ДТП. Внаслідок
зіткнення позивачу завдано матеріальну та моральну шкоду, яку він
просив стягнути з відповідача.
ОСОБА_2, вважаючи винним у скоєнні ДТП ОСОБА_1, звернувся до
суду із зустрічним позовом про відшкодування завданої майнової і
моральної шкоди.
Рішенням Надвірнянського районного суду Iвано-Франківської
області від 3.11.2005 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного
суду Iвано-Франківської області від 27.12.2005 р., первісний та
зустрічний позови задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на
користь ОСОБА_1 13300 грн. майнової шкоди та 441 грн. 50 коп.
судових витрат, а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 17530 грн.
матеріальної шкоди та 842 грн. судових витрат. В решті
первісного та зустрічного позовів відмовлено.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення
в частині задоволення позову ОСОБА_2 та направлення справи в цій
частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на
їх необгрунтованість та порушення норм матеріального і
процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що 15.11.2004 р. на автодорозі
Iвано-Франківськ - Бистриця у IНФОРМАЦIЯ_1 сталася
дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Опель-Вектра"
під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "Ауді-100" під керуванням
ОСОБА_2
Вирішуючи справу, місцевий суд виходив з того, що
дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок грубого порушення
кожним із сторін Правил дорожнього руху України, а тому дійшов
висновку про наявність вини обох водіїв у зіткненні автомобілів.
Виходячи з цього, місцевий суд задовольнив позовні вимоги
первісного і зустрічного позовів у частині відшкодування
матеріальної шкоди в повному обсязі.
Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду та
залишив його без змін.
Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна,
виходячи з наступного.
Згідно ст. 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду повинно
бути законним і обгрунтованим.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
шкода,
завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної
небезпеки, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було
завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у
відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне
значення.
Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від
27.03.1992 р. № 6 ( v0006700-92 ) (v0006700-92)
"Про практику розгляду судами
цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" визначено, що
при наявності вини обох володільців джерел підвищеної небезпеки
розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини
кожного з них.
Визначаючи суму стягнення в рахунок відшкодування
матеріальної шкоди за кожним позовом, місцевий суд, не врахувавши
зазначених положень Закону, виходив з повної вартості пошкодженого
майна, але без врахування ступеню вини кожного з учасників
дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до неправильного
вирішення справи.
Апеляційний суд, не виконавши вимог ст. 303 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, на зазначені порушення закону уваги не звернув.
За таких обставин та з урахуванням того, що суд касаційної
інстанції згідно ст. 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
не може
встановлювати обставини, що не були встановлені судами чи
відкинуті ними, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Надвірнянського районного суду Iвано-Франківської
області від 3 листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду
Iвано-Франківської області від 27 грудня 2005 року скасувати, а
справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Ю.Л. Сенін
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
Я.М. Романюк