Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В., суддів: Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., Маляренка А.В., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку зустрічей з дитиною та визначення місця її проживання, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що з 19 липня 2012 року він та ОСОБА_7 перебували у шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_8

З моменту народження до осені 2013 року дитина проживала з ними за адресою: квартира АДРЕСА_1. Потім стали проживати за адресою його матері ОСОБА_9: квартира АДРЕСА_3.

З 13 листопада 2015 року син почав відвідувати школу розвитку, у якій провадяться заняття у вівторок та п'ятницю. Проте внаслідок постійних скандалів його дружини у присутності дитини, вони домовилися, що дружина з сином буде проживати за адресою її матері: квартира АДРЕСА_2, й відповідачка не буде перешкоджати йому у спілкуванні з дитиною. Однак через деякий час дружина стала перешкоджати йому бачитися та спілкуватися з дитиною, хоча син прихильний до нього. Він вважає, що сину необхідно відвідувати школу розвитку за місцем його проживання.

Просив зобов'язати відповідачку не перешкоджати йому у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1; встановити місце проживання дитини з матір'ю за адресою: квартира АДРЕСА_2; визначити способи участі у вихованні дитини: систематичне знаходження з ним за місцем його проживання (квартира АДРЕСА_3.) з 18 год. кожного понеділку до 21 год. кожного вівторка, з 18 год. кожної п'ятниці до 21 год. кожної суботи; світкові дні, дні народження родичів і друзів сина проводити по черзі з одним з батьків або з обома батьками за домовленістю.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2016 року, позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_6 у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Встановлено місце проживання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю ОСОБА_7 Встановлено такий спосіб участі ОСОБА_6 у вихованні та спілкування з дитиною ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1: встановлено порядок спілкування та побачень ОСОБА_6 із сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, за місцем його проживання (квартира АДРЕСА_3) кожного вівторка, четверга з 09 до 18 год. та кожну першу та третю п'ятниці з 19 по 19 год. суботи (першої та третьої) щомісяця; у світкові дні та дні народження батьків - за попередньою домовленістю з матір'ю дитини, до стабільного покращення стану здоров'я дитини, що буде сприяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що в інтересах дитини зустрічі батька з сином слід проводити у відсутності матері дитини, враховуючи конфліктні стосунки, які склалися між сторонами, з метою уникнення суперечок між батьками в присутності дитини, для збереження належного психоемоційного стану дитини. Крім того, відповідачем не було надано доказів про наявність у дитини захворювань, які б унеможливили його зустрічі з батьком за відсутності матері.

Проте повністю погодитись з такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами установлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 19 липня 2012 року по 11 лютого 2016 року перебували у шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_8 (а. с. 54).

Після фактичного припинення сімейних відносин у жовтні 2015 року сторони стали проживати окремо, син ОСОБА_8 залишився проживати з матір'ю у квартирі матері відповідачки за адресою: квартира АДРЕСА_2. Відповідачка перебувала у відпустці по догляду за дитиною, вимушена періодично працювати.

Позивач проживає у своєї матері за адресою: квартира АДРЕСА_3, тимчасово не працевлаштований.

Також судами встановлено, що між батьками існують напружені стосунки й вони не можуть дійти згоди щодо способу та порядку спілкування з дитиною та її виховання.

У статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Раду Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-XII (789-12) , закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ст. ст. 6, 27 названої Конвенції держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини; визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 158 СК України встановлено, що рішення про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, приймається органом опіки та піклування на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Прийняте рішення органу опіки та піклування є обов'язковим для батьків.

У випадку вчинення перешкод того із батьків, з ким проживає дитина, і тому і батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки га піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

У випадку встановлення судом перешкод з боку того з батьків з ким проживає дитина, тому з батьків, який проживає окремо, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з листом Служби у справах дітей Одеської міської ради від 05 квітня 2016 року № 3674/1 "Про можливість визначення способів участі ОСОБА_6 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1" вважається можливим визначити способи участі ОСОБА_6 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з сином щовівторка з 15 до 18 год., щочетверга з 11 до 14 год., а також дні народження та святкові дні за попередньою домовленістю батьків у присутності матері (а. с. 108).

Висновком органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 травня 2016 року № 01-11/438 "Про визначення порядку участі ОСОБА_6 у вихованні його малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1", зобов'язано ОСОБА_7 не перешкоджати зустрічам і спілкування батька ОСОБА_6 з його малолітнім сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначено способи участі ОСОБА_6 у вихованні його малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом встановлення систематичних зустрічних батька з дитиною щовівторка, щоп'ятниці та щонеділі з 09 до 18 год., а також у світкові дні та дні народження за попередньою домовленістю батьків (а. с. 72, 73).

Таким чином, Службою у справах дітей Одеської міської ради та Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради як органом опіки та піклування, враховуючи вік дитини, пояснення матері малолітнього, результати бесіди з батьками малолітнього, результати обстеження житлово-побутових умов проживання, надано висновки про визначення порядку участі ОСОБА_6 у вихованні його малолітнього сина ОСОБА_8

Разом з тим у вказаних висновках не зазначено можливість перебування малолітньої дитини за місцем проживання батька та перебування у нього у нічний час. Можливість такого перебування не з'ясовувалася та матеріали справи не містять висновку органу опіки та піклування з цього приводу, зважаючи на вік та стан здоров'я дитини, оскільки відповідачка неодноразово звертала увагу судів про те, що дитина постійно хворіє і потребує домашнього догляду.

Не надано судами і оцінки доводам відповідачки про те, що заявлений позивачем графік спілкування з дитиною унеможливлює виконання рекомендацій лікарів про відвідування після проходження основного курсу лікування дитячих санаторіїв, що спеціалізуються на лікуванні наявних у сина захворювань.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у межах строків, встановлених ст. 157 ЦПК України, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

При цьому ЦПК України (1618-15) не містить вичерпного переліку поважних причин неявки до суду, а вказана норма процесуального права зобов'язує суд оцінювати неявку до суду у кожному конкретному випадку залежно від підстав поважності наведених причин із тим, щоб забезпечити учасника процесу конституційною гарантією змагальності у процесі та доведення суду переконливості своїх доводів відповідно до ст. 129 Конституції України.

Із матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відбувся у суді апеляційної інстанції за одне судове засідання - 22 вересня 2016 року за відсутності відповідачки, яка попередила суд про неявку з поважних причин - у зв'язку з хворобою дитини. При цьому телеграма від ОСОБА_7 надійшла о 12 год. 23 хв (а. с. 172), а судове засідання було розпочато о 13 год. 53 хв., про що свідчить журнал судового засідання (а. с. 173).

У п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Оскільки апеляційним судом було порушено норми цивільного процесуального права, що потягло неможливість участі відповідачки у судовому засіданні, у результаті чого суд не врахував заперечень відповідачки та не спростував їх, чим, окрім іншого, порушив вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному та повному з'ясуванню обставин справи, не встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не дав відповідної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Суди ухилилися від з'ясування обставин, що свідчить про недотримання встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, ґрунтуються на припущеннях, судами не встановлено фактичних обставин, не досліджено та не надано правової оцінки доказам, а на стадії касаційного перегляду справи виправити вказані недоліки неможливо, тому вони мають бути скасовані з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 вересня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.