У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України в складі:
головуючого
Сеніна Ю.Л.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I.,
Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві справу за
позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Володимирецької районної
державної адміністрації про стягнення надбавки за вислугу років,
допомоги на оздоровлення і компенсації втрати частини заробітної
плати через порушення строків її виплати, за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської
області від 27 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду
Рівненської області від 1 липня 2004 року,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду з названим
позовом і просила стягнути з відповідача невиплачені надбавку за
вислугу років, щорічну допомогу на оздоровлення і компенсацію
втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її
виплати.
В обгрунтування заявлених вимог позивачка вказувала, що вона
працювала на посаді IНФОРМАЦIЯ_1 Степангородської
загальноосвітньої школи I-III ступеня Володимирецького району.
Всупереч положенням ст. 57 Закону України "Про освіту" ( 1060-12 ) (1060-12)
протягом 1997-2002 року їй не виплачувалася надбавка за вислугу
років та допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.
Сума заборгованості по несплаті надбавки за вислугу років
становить 4 336 грн. 81 коп., а по несплаті допомоги на
оздоровлення - 676 грн. 20 коп.
Оскільки відповідач безпідставно виплачував заробітну плату
не в повному обсязі, позивачка також просила стягнути 1 537 грн.
29 коп. компенсації за порушення термінів її виплати.
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області
від 27 квітня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного
суду Рівненської області від 1 липня 2004 року, у позові
відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані
судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову з
підстав порушення судами норм процесуального права та
неправильного застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
право
на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
працівник має право на оплату своєї праці відповідно
до актів законодавства та колективного договору.
Статтею 98 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
визначено, що оплата праці
працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету,
здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових
актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод,
колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та
позабюджетних доходів.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції,
з чим погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в
період з 1997 року по 2000 рік включно відділу освіти не
виділялися бюджетні кошти для виплати надбавок за вислугу років та
допомоги на оздоровлення, які передбачені ст. 57 ЗУ "Про освіту"
( 1060-12 ) (1060-12)
.
Відповідно до ст. 33 ЦК України 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року
державні організації, які є юридичними особами, не відповідають по
зобов'язаннях держави.
Виплати педагогам, передбачені ст. 57 Закону України "Про
освіту" ( 1060-12 ) (1060-12)
, гарантувалися державою і виплати цих коштів
мали здійснюватися за рахунок бюджетних коштів.
З огляду на викладене, суд в порядку ст. 105 ЦПК України 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року мав вирішити питання про залучення до участі в
справі як співвідповідачів відповідні державні органи та установи,
які являлись розпорядниками бюджетних коштів.
Окрім того, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в
пункті 8 постанови № 13 ( v0013700-99 ) (v0013700-99)
від 24.12.1999 р. "Про
практику застосування судами законодавства про оплату праці" - у
виплаті надбавок і доплат з мотивів відсутності коштів у
проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли
вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи
фінансування.
Суди при вирішенні справи на наведене уваги не звернули та
ухвалили рішення всупереч вимогам закону.
За таких обставин ухвалені судові рішення підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, Судова
палата у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області
від 27 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської
області від 1 липня 2004 року скасувати, а справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України :
Головуючий
Ю.Л. Сенін
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
Я.М. Романюк